«Я довідався від нашого консервативного Приятеля у Ватикані, що на авдієнції Святіший Отець запитував українського Верховного Архиєпископа, Блаженнішого Кир Йосифа Кардинала Сліпого чи титулувати Його «Sua Eminenza» чи «Sua Beatitude» Відповідь була: «Кличте мене Ґалєотто». Ґалєотто значить весляр (невільник прикутий ланцюгом до Галери більшого човна — ред.)
Пізніше я одержав від Нього вістку, що Святіший Отець і Східня Конгрегація заборонили Блаженнішому Кир Йосифові приймати титул Патріярха.
Я був в українській Церкві в Римі, коли Блаженніший відправляв Службу Божу з нагоди 35 ліття Його єпископських свячень. Він, думаю, для підкреслення, що Йому на титулах не залежить, не дозволив священикам споминати Його у цій Службі Божій, а тих, що цього не послухали насварив, хоч видно було, що робив це із болем серця. Та у Ватикані серця немає…
Заборону Ватикану титулувати Блаженнішого Йосифа Патріярхом дістали також українські католицькі Єпископи.»
Подаємо цей виїмок з листа, як важну відомість для українців, зокрема для тих, що ще досі наївно респектують рішення Ватикану в адміністраційних справах УПКЦеркви.
Цей черговий і неостанній вистріл «ватиканського канона», на послугах офензиви Москви на УПКЦеркву у вільному світі, є в основному наслідком демаршу Москви у Ватикані з приводу виступу Блаженнішого Патріярха Йосифа на світовому Синоді Єпископів у Римі, 3 жовтня 1974 р., в якому Блаженніший нап’ятнував Москву за її переслідування українського народу та його Христової Церкви.
Це також реакція на визнання і титулювання Блаженнішого Йосифа Патріярхом щораз ширшими кругами мирян і священиків, які вже не зважають на становище Ватикану відносно адміністрацийних справ УПКЦеркви.
Прийшов час, що й єпископам треба рішитися і зайняти гідну поставу супроти переступлення Ватиканом межі його компетенцій.
Ця заборона закінчиться тим, чим закінчилась подібна в 1965 р., в якій Ватикан забороняв нам дискутувати про патріярхат взагалі.