25 листопада появилася на книжковому ринку книга споминів кардинала Міндсенті, в якій він говорить про своє теперішнє т. зв. «2 вигнання на самоті».
Одною з передумов звільнення кардинала було, що книжку цю він подарує Апостольській Столиці і вона не буде оприлюднена тепер. На цю передумову кардинал Міндсенті не погодився і його звільнили без такого зобов’язання.
На його думку найбільшої кривди зазнав він таки від своєї Церкви. Першою гіркою пілюлею для нього, пише він, було те, що «Оссерваторе Романо» представило від’їзд його із Мадярщини, як усунення найбільшої перешкоди у добрих відносинах між Церквою і державою. Він завважив, що передумови до його виїзду зовсім не були збережені ватиканськими чинниками.
Далі пише Кардинал, що усунення його із поста первоієрарха відбулося якраз у 25 річницю показового суду в Будепешті.
Свої спомини закінчує кардинал Мідсенті твердженням, що ніколи не давав своєї згоди на резигнацію, як це офіційно було подано і що тепер перебуває він на схилі свого життя «у цілковитому і повному екзилі».
