В попередних числах цього журналу ми звітували про перебіг церковно-мовного конфлікту у нашій парафії.
На жаль, по сьогоднішній день, цього конфлікту не полагоджено. Настоятель парафії, о. Степан Шавель, ЧНІ, не зумів станути на висоті завдання, як вірний своїй Помісній Церкві священослужитель, та не послухав рішення їх Блаженства Патріярха Йосифа І відносно заборони вводити англійську мову у відповідях вірних підчас Божественної Літургії для англомовних. Цей ієромонах виявив скрайно-ворожу поставу до правопорядку та помісности нашої Церкви, послуговуючись при тому нечесними та негідними сану священика засобами. В червні він зорганізував Загальні Збори мирян, в яких допустив до проводу своїх, до нашої Помісної Церкви ворожо-наставлених поплентачів, які зовсім знівечили намір чесних парафіян зберегти правопорядок у нашій Помісній Церкві та парафії. Тому, що в Церковний Комітет обрано в більшості безідейних та зопортунізованих поплентачів та прихильників прокуріяльного курсу в нашій єпархії, миряни не могли ані приступити до співпраці в парафії, ані одобрити руїнницьку роботу оо. Ремдемптористів та їхніх прихильників.
Як один із переконуючих засобів, миряни успішно перевели підготовчу працю для переведення в парафії фінансового бойкоту. Бойкот зобов’язує не жертвувати ніяких датків на цілі парафії, крім обов’язуючої членської вкладки в сумі 12.00 долярів від дорослої особи річно, так довго, як довго не буде впроваджений правопорядок в парафії, опертий на Синодальних Постановах, якщо йдеться про вживання чужих мов у Божественній Літургії. Замість того, миряни складають свої пожертви на спеціяльний фонд, який може бути переданий на цілі парафії лише тоді, коли настоятель парафії змінить свою ворожу поставу супроти Синодального правопорядку в парафії. Понад 70 родин виявило свою волю взяти участь у фінансовому бойкоті.
Невпинні заходи Президії Мирян нав’язати контакт з філядельфійським Митрополитом, Амврозієм Сенишином, в намірі полагодження мовного конфлікту, по сьогодні не увінчались успіхом. Митрополит Сенишин. завзято мовчить та не відповідає на клопотання мирян. Як виходить, Митрополит проводить свою «усталену» лінію відчуження цієї єпархії від Матери-Церкви дорогою англізування Божественної Літургії. Як нам відомо, вже в 20 парафіях його єпархії введено англійську мову, чим наша Церква поволі уподібнюється до «пітсбургського творива».
Треба згадати, що помічник Митрополита, Владика Василь Лостин, недавно прислав листа у відповідь на запит Президії Збору Мирян в справі порушення Синодальних Постанов місцевим настоятелем парафії. В цьому формою та змістом незугарному листі, Владика Василь Лостин свідомо підважує авторитет найвищого Церковного Проводу нашої Помісної Церкви, заявляючи цинічно, що, хоча Постанови Синоду існують, то їх не треба придержуватись стисло, але пристосовувати та зміняти згідно з льокальними потребами. Така директива відкриває двері для якнайскорішого занглійщення нашого обряду та Церкви саме так, як цього вимагають від Ватикану большевицька влада та московська Православна Церква. Нещасна директива Владики Лостина є нічим іншим, як бунтом та закликом до анархії. Так і видно, що Владика Лостин ще не зумів позбутись ганебного статусу «куріяльного» владики, та враз зі своїм Митрополитом веде цю єпархію на блудні дороги розпорошення Матери-Церкви.
Виявом негодування мирян на поганого листа Владики Василя Лостина є понижче наведена відповідь Президії Збору Мирня.
Треба ствердити, що миряни нашої парафії були першими, що рішуче зареаґували на незаконне введення англійської мови в Божественну Літургію для англомовних, та докладуть всіх старань, щоб цю справу оборонити для добра нашої Помісної Церкви тепер та й в майбутньому. В цьому конфлікті нам слід прислухатись до слів Папи Павла VІ-го, який недавно сказав: «Сьогодні, більше ніж колинебудь, мов жахлива епідемія шириться між одиницями і спільнотами симптом кволости, страху перед спротивом, духової оспалости і трусливости, і то в кожній ділянці — релігійній, культурній, політичній, професійній і освітній». Ці слова Папи Павла можна примінити і до наших релігійно-церковних відносин, коли то деякі владики і священики та ієромонахи нарушують права нашої Помісної Церкви, а нам радять та приказують все це пасивно приймати, нічого не робити, а лише молитись та давати гроші на руки священиків. Такий рабський послух є негідний людини та ображує основні християнські ідеали. І тому миряни вашингтонської парафії Пресвятої Родини не можуть здати позицій!
* * * * *
Преосвященніший Владика Василь Лостин
Філядельфія, Пенсилвенія
Дня 16-ого вересня, 1974 р.
Ваше Преосвященство!
Одержаний від Вашого Преосвященства лист спонукує нас щераз повернутись до справи конфлікту тому, що Ваша відповідь на наше письмо від 28-ого липня ц. р., на жаль, не розв’язує проблеми правопорядку в нашій парафії, а тільки спихає її на невластивий та згубний шлях.
Засадничою справою, яку обстоюємо та обороняємо, є збереження нашої Церкви дорогою пошани до Проводу Помісної Української Католицької Церкви, й бездискусійне виконування його постанов, як передумова помісности, а в дальшому і патріярхату. Проблема мови в відправах Божественних Літургій є тільки похідною цеї засадничої справи. Архиєпископський Синод дефінітивно вирішив справу літургійної мови, не даючи жодних управнень зміняти, модифікувати, чи пристосовувати до льокальних умовин дотичну постанову — ні владикам, ні тимбільше парохам. Отже, не виконуючи постанов Архиєпископського Синоду, або безправно їх змінюючи, нищимо авторитет нашої Помісної Церкви, нищимо моральні основи її існування, що веде за собою її організаційний розвал. І тому ми вважаємо, що тільки пошана авторитету й беззастережне виконування заряджень Проводу, є передумовою сили й росту нашої Церкви в діяспорі.
Співпраця та гармонія поміж мирянами та парохом, на які Ви, Владико, вказуєте в свойому листі, лежать нам дуже на серці, але вони неможливі до здійснення в наших обставинах тому, що парох Стефан Шавель, Ч.Н.І., за очевидною апробатою філядельфійської церковної влади, свідомо та вперто ломить постанови Архиєпископського Синоду, воює неправдою, а до піддержки своїх дій приєднує собі несвідомих, неграмотних, безідейних та зопортунізованих мирян. То ж ясним є, що при таких асиміляторсько-нівеляційних практиках пароха С. Шавеля, які деморалізують загал вірних, а нашу Церкву ведуть до латинізації та англізації, не може бути й мови про якесь співжиття чи мир в парафії.
Становище, яке Ви, Ваше Преосвященство, зайняли в своєму листі, нас здивувало, бо воно підважує авторитет Церкви, з її Проводом, та відкриває двері для сваволі та анархії, і то саме тоді, коли на нашу Церкву насуваються нові атаки так Московського Патріярхату як і ватиканської адміністрації. Вистарчить згадати незгідне зі статтями Берестейської Унії поновне накинення Ватиканом трьох «куріяльних» владик для нашої Церкви, що сталось в останніх тижнях.
Очевидно, ми миряни, не можемо в ніякому випадку схвалювати чи піддержувати такі нищівні для Церкви погляди та дії нестійких індивідуальностей серед ієрархів тимбільше, що ці проблеми були предметом уваги та компромісового рішення учасників Архиєпископських Синодів, в яких Ви, Владико, були наймолодшим співучасником. Тому нині є дивним, чому владики не респектують своїх таки ухвал і постійного Синоду, що його самі обрали. Якже ж тоді Ви, Ваше Преосвященство, можете вимагати, щоб ми респектували так Митрополичу як і Вашу мітру та жезл? Чи не маємо ми тут також втрати довір’я мирян до ієрархів, своєрідний український «вотерґейт»?
Ваше Преосвященство, ми сміємо твердити, що цілковите усунення старослов’янської мови зі св. Літургії в нашій парафії є наслідком ініціятиви таки самих оо. Редемптористів і засадничо без дійсної потреби тому, що тут-роджені миряни та їхні діти розуміють тих 50-60 слів, що в нашій св. Літургії є незмінні згідно з 16-ою статтею Постанов Синоду з 1969-ого року. І тому висловлені Вами думки, Владико, про потребу «пристосування» до місцевих умовин, розглядаємо як діялектичну заяву, або просто, як заклик до духовної капітуляції та асиміляції за зразком трьох «рутенських» єпархій, де старослов’янську літургійну мову замінено англійською, а традиційні форми нашого обряду пристосовано до форм латинського обряду.
Ми розуміємо, що Ви, Владико, пишучи листа до нас, бажали рятувати пароха С. Шавеля, одначе ми бажаємо запевнити Вас, що, якщо б Ви спонукали його станути на становищі беззастережного виконування постанов Синоду, замість витрачати час на бунт проти легальної церковної влади, ми радо дали б йому нашу повну піддержку. На нашу думку, тільки негайне зарядження Митрополита респектувати Синодальні Постанови може привернути нормальне життя в нашій парфії та стати поштовхом до уздоровлення відносин в інших парафіях цеї єпархії, де подібні познаки розладу виявились та загрожують скріпленню дорогої нам Помісної Української Католицької Церкви.
З огляду на це, що справа конфлікту не знайшла розв’язки, миряни нашої парафії, користаючи з завваги, яку Ви, Владико, висловили підчас авдієнції 14-ого листопада минулого року, про те, що також в Церкві «гроші говорять», рішили примінити відповідні санкції фінансового характеру та вже їх впровадили в життя. Звичайно, нам є надзвичайно прикро, що ми мусимо вдаватись до таких засобів, однак обставини змушують нас дальше діяти та змагатись за правопорядок і самобутність нашої Помісної Церкви.
Остаємось із християнським привітанням, Президія Збору Мирян:
Д-р Євген Ґіль, секретар
Роза Сьокало, голова
