(8 червня 1974 року)
Прийшов час пригадати усім нашим членам Редакційної Колегії, Адм. співробітникам, підписаним і непідписаним авторам, усім відповідальним за поширення журналу людям і в свою чергу й шановним читачам, що ми усі стоїмо перед звичайними заг. зборами нашого т-ва, які є його найвищим керівним і рішаючим чинником. В зв’язку з тим, коли кінчається дворічна каденція усіх керівних органів т-ва, кінчається також приписаний статутом час праці усіх створених управою комісій і ділових груп. Значить, згідно з прийнятим порядком, мандати Редакції і Адміністрації журналу «3а Патріярхат» будуть зложені заг. зборам. Нова управа, яку виберуть на зборах, на своєму першому засіданні реорганізує, якщо треба, весь видавничий апарат, і тому було б вказаним кожному із заінтересованих справами журналу завчасу висловити свої думки в цій справі, навіть на руки теперішньої управи. Кожна думка заінтересованої людини буде важити при встановленні умов видання журналу на майбутніх два роки.
* * *
Звіт із видання журналу буде прочитаний на заг. зборах, одначе один його аспект заслуговує на те, щоб ознайомити з ним шан. читачів тепер. Це тим більше, що справа, про яку хочемо згадати, прибрала свій кінцевий вигляд, або ввійшла у фазу свого закінчення (заки зачнеться наступна). Йдеться тут про акцію, яка відбулась.
Минув уже рік від часу, коли супротивні нам громадські й політичні сили розвели свою інтензивну акцію міжкрайового об’єднання чи координації мирянських, громадських, церковних й багато других організацій (придавши їм прикметник «за патріярхат»), для вивершення ними цього руху й вложення його у структуру чисто політичного характеру — СКВУ. Крайова Управа нашого т-ва не погодилась на таку комбіновану структуру, в якій чисто мирянські справи мали б бути майоризовані політичними або ними підставленими силами, а наш журнал дав цій постанові управи належне публіцистичне виявлення. За те саме ці ж супротивні сили повели в межах їхнього організаційного і персонального впливу скриту (а подекуди й нескриту) кампанію дискредитації і повалення нашого журналу. У висліді цієї акції деякі наші відборці у ЗСА (члени т-ва), і в других країнах відмовили наш журнал.
Коротка аналіза цієї інспірованої неприхильними нам силами акції виявила, що у двох осередках у ЗСА, де не розпродано й повернено нам журнал, деякі читачі постаралися одержати журнал від сусідних осередків, або у Адміністрації. В одному осередкові поза ЗСА, людина, що поширювала журнал, повернула його Адміністрації, після чого багато читачів цього терену замовили собі журнал безпосередньо. В іншому випадку поза ЗСА адресат посилки журналу повідомив нас, що «відбулась нарада», яка постановила відмовити журнал. За декілька тижнів цей самий адресат прислав листа з вибаченням і проханням висилати журнал дальше, бо «люди цього вимагають…»
Наука з цього нам велика. Насамперед із задоволенням треба ствердити, що усі тихі і явні заходи на підкопання друкованого органу мирянського руху залишились безуспішними. Вони не нарушили нашої видавничої рівноваги. Друге — деякі в мирянському русі (навіть на ключевих кольпортерських позиціях) лиш доти можуть бути мирянськими діячами, доки це не противиться їхнім, поставленим вище всього, груповим приналежностям. (їм ми вдячні навіть за це, що вони принимають хоч певну частину наших журналів). І третє — журнал видержав пробу й встабілізувався без фінансової піддержки від нікого завдяки групі ентузіястів, що безкоштовно для нього працюють, та завдяки тим читачам і «людям», що журнал приймають, розуміють його й вимагають його. Для тих останніх варто нам ще з більшою посвятою працювати.
