Лист до СКВУ
С. І. X.
Філядельфія, 1 січня 1974.
До Президії Секретаріяту Світового Конгресу Вільних Українців
Торонто, Онт., Канада
Хвальна Президіє!
Дня 4 листопада 1973 року в Торонто, в присутності многих тисяч маніфестантів, хтось — відповідальний за ведення програми ІІ-го СКВУ — допустився до безприкладного нетакту, не допускаючи Кир Ізидора Борецького до передання привіту для цього ж Конгресу від їх Блаженства, Блаженнішого Кир Йосифа.
Крайова Управа Товариства за Патріярхальний Устрій УКЦ по сьогоднішній день здержувалась від протесту з цього приводу, сподіваючись, що Президія Секретаріяту СКВУ публічно перепросить Нашого Патріярха за цей скандальний епізод. Сьогодні брак якої-небудь реакції зі сторони Президії Секретаріяту СКВУ примушує Крайову Управу Т-ва звернутися до Президії Секретаріяту СКВУ з домаганням зробити те, що вже давно повинно було бути зроблене:
- На сторінках всієї української преси, перепросити їх Блаженство Блаженнішого Кир Йосифа за цей нетакт.
- Перевести слідство в тій справі, потягнути до відповідальности і публічно осудити винуватця чи винуватців, усуваючи їх від якихнебудь функцій у СКВУ, та в цей спосіб подбати, щоб на форумі СКВУ не повторились того рода нечувані в культурному світі події.
Не можемо очікувати якогонебудь респекту від чужинецького світу для українців і української справи, коли самі не респектуємо нашого, найвищого під цю пору, українського авторитету, перед яким той чужинецький світ клонить голови!
Очікуючи належного зрозуміння та дії Хвальної Президії в цій так прикрій справі, остаємось з належною для Вас пошаною і христіянським привітом
Др. Мирослав Навроцький (голова)
Др. Леонід Рудницький (секретар)
Копія їх Блаженству Кир Йосифові І.
* * *
Рівночасно з висилкою цього листа до Президії СКВУ Крайова Управа вислала до усіх організацій, «бувших учасників наради представників мирянських організацій за Патріярхат УКЦ» в Торонто, прохання підписати й вислати до СКВУ подібний текст з вимогою реакції на згаданий разючий нетакт. Велика шкода, що організації — бувші учасники наради в Торонто — самі не спромоглися на якийсь громадський крок, і ще більша шкода, якщо деякі з них мали б інтерес цю справу збути мовчанкою і затаїти її. Такі прояви не свідчили б про здорові моральні основи в організованій українській громаді.
