Митрополит Кир Амброзій Сенишин дошукується невидимої ворожої руки в українському суспільстві, як видно із Його «Митрополичого Заклику з приводу Дня Молитви за спокій» (Шлях11 ч. 33 від дня 13 серпня 1967). Інспірацією до такого писання Владики було звернення Президента Джансона до американського народу в справі муринських розрухів.
Висловивши співчуття Президентові та американському народові за заподіяні муринськими розрухами шкоди, Митрополит Сенишин старався проаналізувати причини неспокоїв. Він зацитував чотири рядки Юрія Федьковича і дуже скоро прийшов до заключення, що це діє та сама невидима рука, яка виконує заворушення між молоддю в школах, кидає кукіль незгоди між робітниками та намагається знищити національну свідомість різних народностей, не поминаючи української спільноти». На думку філядельфійського Владики ця сама невидима і ворожа рука бунтує не тільки муринів, а діє і в українському суспільстві. Ось Його-Владики слова: «… цю підпольну роботу ворожа рука вже давно продовжує в українських організаціях, а в останніх трьох роках вороги Церкви і народу почали вдаряти не тільки у народні організації, але не залишили в спокої УКЦеркву в ЗДА. Вони влазять до церковних організацій щоби порізнити душпастиря з парохіянами, або викликати вороже відношення до законної церковної влади, поширючи злобні, кривдячі і неправдиві наклепи».
Писати, говорити або залякувати чесних мирян історійками про «агентів», про «новітних фарисеїв», про «здеґенерованих запроданців українських та релігійних ідеалів», про «збанккрутованих блудних синів Української Католицької Церкви і українського народу», про «самозванчих провідників», та про «фальшивих пророків», про «ревнителів українського патріархату», про «позакулісові темні сили», про «замаскованих знахарів», про «комуністичних поплентачів» стало вже у Філядельфії другою частиною душпастирської професії, і спіціяльністю митрополичої канцелярії. Тут молоді виховані у Вашінґтонській семінарії священики на Богослужбі читають приписану св. Євангелію, а після неї проповідують із другої євангелії, євангелиста А. Сенишина, боротьбу з «большевиками» і очорнюють українську інтеліґенцію.
Коли вже Митрополит Сенишин закваліфікував себе експертом від викривання большевицьких аґентів, то варто було б навести Його на слід редакторів диких непідписаних пашквілів, таких як «Дорогий Земляче», розкинених минулого року масово в Римі, і «Повели засміятися Владико», висланий минулого місяця поштою до багатьох людей в ЗДА. Але видно, що демаскування таких авторів це багато тяжча справа від відкривання большевицьких аґентів…
Тому і цей навіть дещо сензаційний «віршик» про «невидиму руку», що є радше синонімом до попередніх, зовсім не викликав реакції у критично думаючих громадян, бо його провідна думка дуже а дуже старенька. Такі «віршики» деклямує нам філядельфійський Владика із того часу, коли о. Амброзій Сенишин став Єпископом, зглядно Митрополитом. Замість обговорювати з мирянами своєї архиєпархії проблеми і рішення, якими занимався Собор у Римі, наш Митрополит присвячує свої писання і промови полеміці з «прихованими большевицькими аґентами, що з потаєними завданням із прихованими замірами… підсуваються до нашої церкви і починають вдаряти по струнах задушевних бажань українців католиків».
Голосна і «повна любови ближнього» промова в Стемфорді з нагоди святкувань 25-ліття св. Василія Великого вірно віддзеркалила дійсне ставлення Митрополита Кир Амброзія до справи Українського Католицького Патріярхату. Ось слова:
«Та маємо надію в Бозі, що свідомі українці католики, які люблять свою церкву, свій нарід, не дадуться зловити в пастку большевицьких аґентів, які прикривають свої задуми навіть релігійно-патріотичними кличами, не дадуть обманути себе пропагованим каїновим братерством, не повірять у пропаґовану надбудову нашої церкви». Отже для філядельфійського Владики українські миряни, що бажають єдности Церкви у надбудові-патріярхаті – це «большевицькі агенти» а «надбудова нашої Церкви, цебто Український Католицький Патріярхат, це «Каїнове» діло». Відомим б, що в той час громадяни-католики були заняті збиранням підписів під петицією до Папи Павла VІ в справі Українського Католицького Патріярхату; а Митрополит в той же час видав також відозву про те, що Він не давав дозволу збирати підписів до Апостольської Столиці /миряни такого дозволу не потребують/. Так проповідувати до своїх вірних не відважив би ся жодний український владика ані український священик. Одначе так проповідувати міг тільки ВЛАДИКА з Чину св. Василія Великого – АМБРОЗІЙ СЕНИШИН! Тому слушно твердить проф. Hans Hoff: «language is expression of personality».
Можна б в цьому місці навести думки багатьох українських священиків і заслужених українських діячів по цей і тамтой бік Атлянтійського океану про ці сензаційні історійки, що їх батьком є сам філядельфійський Владика; не треба робити цього тільки тому, що це було б великою компромітацією митрополичого сану, який тепер обіймає Митрополит Амброзій Сенишин.
Коли цим разом у свойому «Заклику» до мирян Філядельфійський Владика заговорив про «невидиму ворожу руку», що діє в українському суспільстві, то слід запитати самого Митрополита Кир Амброзія Сенишина:
- чия це рука поступово викреслює слова – Ukrainian з офіційної назви нашої Української Католицької Церкви в ЗДА,
- чия це рука пише «від Архидієцезії Філядельфії Візантійського обряду»,
- чия це рука невпинно працює над тим, щоб відірвати Українську Католицьку Церкву в ЗДА від Матірної Церкви,
- чия це рука так конспіративно шкодила і дальше шкодить створенні Українського Католицького Патріярхату,
- чиї це уста відважились назвати надбудову нашої церкви «каїновим братерством»,
- чиї це уста заговорили про «полоканий мозок»?
ЄДИНИМ і хто може і повинен відповісти на ці питання є сам Митрополит Кир Амброзій Сенишин, ЧСВВ.
За повідомленням митрополичого органу «Шлях» 3-го грудня цього року відбудеться у Філядельфії бенкет з нагоди 25-ліття єпископства Кир Амброзія Сенишина. Нема сумніву, що в пополудневих годинах того дня, в одному з готелів міста братерства будуть лунати палкі промови, голосні тоасти, високопарні слова похвал про заслуги Митрополита-Ювілята; та не зважаючи на те скільки «кадильниць» і скільки і як сильного «кадила» зужиють того дня «кадильники» на те, щоби димовою заслоною гарних слів прикрити багато шкідливих діл Ювілята для Української Церкви, то це їм не вдасться, бо як сказав англійський історик Арнольд Тойнбі: «Можна зав’язати правді уста, але тоді вона дає про себе знати… стогоном»!
Ad multos annos, Владико !
