Дивні діла Твої Господи
Може було б краще, замість слів «дивні діла Твої Господи», сказати, це радісне Христос Рождається, цю безконечну радісну благовість, що пронеслась крізь довгі віки до двотисячоліття без змін, але бажалось при цьому підкреслити, які були дивні, ніким не передбачені, незбагненні шляхи Господні.
Народивсь Ісус тоді, коли ніхто не сподівався і як говориться у ваших колядах, …не у царських палатах, але у бідній яскині – стаєнці, на безлюдді, у пустелі, бо ж не знайшлося місця, для Сина Божого, серед людей. І ця дивна і незрозуміла обставина, згодом стала зрозуміла, – щоб бути доступним для всіх бідних і багатих. Євангелисти записали, що першими вітали Новонародженого Ісуса, ці найбільш убогі – пастушки, але також з поклоном і дарами прийшли королі. Не довго прийшлось Новонародженому перебувати в місці свого народження, у Вифлеємі, бо треба було шукати безпечного затишку, щоб урятувати життя перед кровожадним Іродом.
Як згодом виявилось, що переслідування стало прикметою Христової Церкви, себто бути переслідуваною, терпіти, переживати розп’яття і опісля воскресати до нового творчого життя. Цей дивний шлях пройшла ваша Українська Христова Церква, переживши сотні років переслідувань і розп’яття – ліквідації і знову пережила світле воскресіння. На жаль, зазнала цих терпінь і переслідувань навіть від лжехристиян..! У світлому воскресінні ваша Українська Церква, відзначатиме ювілей двотисячоліття народження Ісуса.
Відзначаючи святочно, достойно радісно двотисячоріччя з дня народження Ісуса Христа підсумовуємо пройдене, щоб кинути правильну проєкцію на майбутнє, чергове тисячоліття. Приходиться підкреслити і ствердити, що народжений у Вифлеємі, а виростав у Назареті Ісус, як Богочоловік, голошена Ним нова істина була, є і залишиться незмінною на чергові тисячоліття. Вдумаймось у цю бездонну глибину Божого провидіння! Не приходилось легко ні Марії, Матері Божій, ні обручнику Йосифу, ні юнакові Ісусові жити серед тогочасного суспільства, що спиралось на суворих законах Старого Завіту. Не приходилось тут без остракізмів у сторону юнака – Ісуса, від його ровесників, його Матері і Йосифу. Ісус, що прожив 33 роки життя, започаткував перші сторінки Нового Завіту.
Останні три роки свого життя Ісус розгорнув свою спасительну науку, сперту на найбільшій Заповіді – Любові, що стала основою Христової Церкви. Згідно з цією Заповіддю Любові, Ісус віддав своє життя, будучи розп’ятий на хресті дереві.
І бачимо, з народженням Ісуса розпочалось нове, сучасне літочислення. На протязі двотисячі років, як і перед тим було чи мало великих історичних особистостей, великих людей, відкривачів нових континентів, визначних полководців, сильних імператорів, диктаторів, і були такі, що заперечували і поборювали Творця неба і землі. Всі вони звикли з лиця землі тільки час до часу про них згадують у книгах, що такі були. Ми, український нарід, є сучасниками, а чи мало і жертвами кровожадного, найбільшого зла у всій вселенній, червового комунізму, який поглинув сотні мільйонів людських життів і здавалось, що немає сили, яка могла б побороти цю страшну імперію зла, якою був Радянський Союз. Вів розпався, як милява банька, без атак ядерної зброї, без атак атомових бомб і танків. В той же час ім’я Ісуса згадують що хвилини незлічені мільйони людей, бо Він, як Богочоловік, був тоці, коли народився, таким є тепер і таким залишиться назавжди. Він же є дорога вашого життя, вашого спасіння. Ось в цих словах, що звучать безустанно, весь час, Во ім’я Отця і Сива і Святого Духа, є сукупність Божого єства, це неохопна і бездонна Божа глибина. Вів народився, ріс, виростав і розп’ятий вмирав і знову воскресав і після воскресіння перебував удруге, сорок днів, на землі, аж до вознесіння, щоб утвердити віру у апостолів, що Він той сам Ісус-Сип Божий, Триєдиний Господь, що немає початку і кінця. Немає сил, які могли б змінити і заперечити незаперечну істину.
Ми сучасники, що дожили того велич ного Ювілею двотисячоліття з дня народження Ісуса, належимо до тих щасливців, що маємо нагоду радіти і переживати, будучи безпосередніми свідками, як у вільній, соборній і незалежній українській державі на місцях зруйнованих церков виростають нові церкви, собори з яких вільно, без страху, лунають подячні і прохальні молитви до Всевишнього Триєдиного Господа Бога і Матері Божої. Може ще не всі в Україні збагнули цю Божу благодать, яка, від десяти років воскресла і далі воскресає. Для України, його народу відкрились широко двері на всі сторони світа і в небесні висоти. Всевишній Господь привернув для українського й інших народів колишнього Радянського Союзу волю, бути господарем на своїй власній землі. Ми перестали бути безбатченками. Ми видержали і вже ніхто не зможе нас приписувати до наших окупантів. Подякуймо Всевишньому, що ми, можемо, так гідно і достойно відзначити, радіючи Ювілеєм двотисячоліття з дня народження Ісуса. І непохитно, з Його благословенням, підемо у третє тисячоріччя з знам’ям хреста, що є побідою світла над темрявою, перемогою правди і добра над світом зла, як вільна незалежна і суверенна християнська Українська Держава.
Як логічно і як природньо приходиться повторити незаперечну істину – «дивні діла Твої Господи». Так Ісус є Такий сьогодні, як був тоді і Таким залишиться завтра і на віки вічні. Христос Раждається!
Микола Галів
