Україні перед виборами
Дорога Україно! Скільки літ!
Ти школу життя проходила?
І своє пооране чоло
Потом і кров’ю росила!
І день і ніч не мала Ти спокою
Й чекала в терпіннях, чекала…
До Бога свій зір підносила
І з укриття молитви засилала.
І виблагала день, сонце усміхнулося
Висушило сльози гарячі.
Ти вийшла з укриття, світ прояснився
На жаль, не один за минулим ще плаче.
Тішся тим, що осягнула, бо життя не мрія.
Не нарікай, а працюй що сили.
Бо тільки праця успіх принесе.
Щоб ми іспит останній зложили.
Гомін віків пройшов уже над нами,
А ми перекотиполем на нашій землі.
Яке чужі вітри несуть куди хочуть
І співають свої пісні.
Рідна земля, як святиня
Просякла кров’ю найкращих синів.
Не допустім, щоб сатана творив знову пекло.
Але шукаймо Христа — Царя усіх царів.
Не даймо щоб відізвалися кості Героїв,
Що ми не сповнили завдання свої.
Бог вислухав нас, дарував Самостійність,
Бережім її від хижих вовків!
У єдності сила і перемога!
Ступім на стежку, що веде до мети
І з новим тисячоліттям станьмо усі разом
На дорогу розквіту світлої майбутності.
Ольга Гриньків, Дітройт
* * *
Ганна Душак*
с. Тисівець, Чернівецька обл.
(Зі збірки «СПИТАЙ СЕБЕ»)
«Бо, коли, коли помремо з Христом,
то й віруємо, що жити з Ним будемо…»
(Послання св. Ап. Павла до римлян, 6:89)
Смерть переміг і своїм воскресінням
Христос прийшов для нашого спасіння.
Вказав Ісус правди дорогу й любові.
Усім в життя вічне дав двері чудові.
І кожному двері ті Господь відчинить.
Хто тут, на землі цій неправди не чинить.
Смерть переміг і своїм воскресінням
Христос прийшов для нашого спасіння.
То й ми всі душею своєю воскреснім.
Щоб разом з Ним жити у Царстві Небеснім.
* * *
«Бо мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса Христа,
Сина Божого, тримаймося визнання нашого…»
(Послання св. Ап. Павла до Филипян, 4:4)
Коли Ти зі мною. Сине Божий, є.
На душі мені так затишно, так вільно.
У житті мені так добре, так надійно.
Коли Ти зі мною. Сине Божий, є.
Ти прости мені, усе-усе прости:
Чи то слово, чи то думка, чи то погляд —
Я щаслива, що Ти є зі мною поряд.
Даєш силу мені далі хрест нести.
Перебувай в моїм серці назавжди.
Покровителем моїм земним і небесним
Будь, Ісусе, а в краю Твоїм чудеснім
Ти зустрінь мене і в дім свій поведи.
Авторка вже тридцять років повністю спаралізована, попри те плекає глибоке духовне життя, зв’язки з культурним світом, пише вірші, має вже дві збірки та багато чого іде невиданого. Свою долю сприймає по-християнськи, кажучи: «доля судила жити у слові».
