Найцінніша колекція документів з історії Української Церкви — Радомишльський архів уніятських митрополитів — ще в першій половині XIX ст. була вивезена до Петербурга. Єдиною спеціяльною працею про цей архів (точніше, про його київську частину) є невелика розвідка О. Оглоблина, який написав її здебільшого з пам’яті, безпідставно обмеживши хронологічні межі фонду XVIII ст.[1] Інформація, подана О. Оглоблиним, має велику наукову цінність, хоча його переконаність у тому, що київська частина архіву загинула під час війни, підтверджується лише частково. На щастя, чимала кількість документів київської частини колекції віднайшлася.
Фондоутворювачами Радомишльського архіву митрополії (та й фондоутримуавачами) були митрополити Ф. Гребницький, П. Володкович, Л. Шептицький, Я. Смогоржевський і Т. Ростоцький. Перенісши у 40-х pp. XVIII ст. резиденцію митрополії з Литви в Україну, митрополити привезли з собою до Радомишля й частину архіву уніятської Церкви, який комплектувався у Литві їх попередниками. У другій половині XVIII ст. архів постійно поповнювався, головним чином біжучими матеріялами, що стосувалися управління митрополії.
Після ліквідації уніятської митрополії 1795 р. і від’їзду митрополита до Петербурга архів залишився в Радомишлі і зберігався там до початку 40-х pp. XIX ст. 1806 р. цар Олександр І підписав указ про розшук документів на володіння уніятської Церкви і упорядкування Радомишльського архіву. Митрополит Євгеній (Болховітінов) знав у 1825 p., що в Радомишлі зберігається архів митрополитів під наглядом одного писаря.[2] Його доля вирішилась після Полоцького собору 1839 p., який ліквідував уніятську Церкву Російської імперії.
1840 р. архів було виявлено в повітовому суді. Про знахідку було донесено Київському генерал-губернатору Бібікову, котрий доповів про це обер-прокуророві Синоду. Литовський архієпископ Й. Семашко порекомендував перевезти архів до Петербурга, де вже зберігалася частина архіву уніятської Церкви з Литви. Архів опечатали, згребли в пакунки і 1841 р. перевезли до Петербурга. У столиці радомишльський архів з’єднано з віленським і вже на початку 40-х pp. учинено його «розбір». За свідченням архівіста С. Рункевича, віленська частина архіву втричі перевершувала радомишльську. Під сучасну пору неможливо навіть з’ясувати, які саме документи привезли з Радомишля. Після закриття 1843 р. Білоруської духовної колегії документи митрополії було передано до архіву Синоду. Проте навіть ще 1847 р. архів продовжував зберігатися в пакунках.
Процес упорядкування архіву дуже затягнувся. 1867 р. справу було доручено М. Кояловичу, проте робота від цього не прискорилась. У 90-х pp. справу описування доручили С. Рункевичу. Результатом його багаторічної праці стали два томи опису архіву, які вийшли друком 1897 і 1907 pp.
Нині архів митрополії зберігається в Центральному державному історичному архіві Росії (м. Санкт-Петербург) і складає ф. 823 «Канцелярія митрополитів греко-уніятських церков Росії». Фонд має три описи, перші два з котрих опублікував С. Рункевич. Загалом у цих двох описах уміщено 3501 справу, які виходять за хронологічні межі історії Київської митрополії (1596-1839 pp.) і стосуються не тільки церковної історії, а й охоплюють усю сукупність життя правобережних українців та білорусів. Не всім дослідникам відомо про те, що фонд має третій, неопублікований опис, який склав на початку XX ст. П. Жукович. Документи згаданого опису стосуються переважно XVIII ст. і походять, безсумнівно, з Радомишля. Зустрічаються і документи XVI-XVII ст., наприклад, листи М. Рагози, матеріяли візитацій маєтків митрополії початку XVII ст., листи І. Потія, листування митрополитів XVIII ст. тощо. Важливо, що чимало документів архіву (з усіх трьох описів) залишаються до цього часу маловідомими і неопублікованими, в тому числі і з епохи Берестейських соборів кінця XVI ст.
Історикам добре відомо, що наприкінці XIX ст. при упорядкуванні архіву частина документів була знищена. Час від часу з’ясовується, що навіть зазначені в описах документи уже давно не існують. Так, наприклад, у другому описі додатково зазначено копії метричних книг Берестейщини і Волині за період 1697-1801 pp. Але вони не видаються з причини їх знищення. Принаймні, так відповіли авторові статті в архіві, при спробі замовлення метричних книг Київського Полісся. Зрозуміло, що втрачено надзвичайно цінні джерела, адже метричні книги українських церков XVII ст. є унікальними.
Повернемося, втім, до київської частини Радомишльського архіву. Коли саме, ким і за яких обставин рештки архіву були віднайдені і перевезені до Києва, з’ясувати поки що не вдалося. У 40-х pp. XIX ст., період діяльносте Київської археографічної комісії, було, вочевидь, знайдено рештки архіву уніятських митрополитів. Виявлена збірка, як уважається, була досить численною. З невідомих причин вона була розділена: одну частину було передано до архіву давніх актів, а інша залишилася в збірці Археографічної комісії. Згадана передача відбулася, за деякими свідченнями, 1879 р.
Одним із перших дослідників колекції був Володимир Антонович, котрий описав чимало справ колекції, про що свідчать його власноручні замітки, що збереглися на обгортках справ. У відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського віднайшовся опис Археографічної комісії, складений О. Левицьким і завірений 31.10.1927 р. Опис зафіксував 13 об’ємних справ митрополичого архіву: №№ 365, 266, 374, 375, 464, 466, 467, 468, 469, 470, 471, 472, 474. Хронологічні межі документів — 1732-1826 pp. Найбільшою була справа № 464 «Друковані квитанції про отримання податків подимного податку з маєтків радомишльських уніятських митрополитів» (576 одиниць зберігання).[3] У статті О. Оглоблина названо також номери деяких справ фонду. Зберігається, щоправда, лише № 470. Як свідчить опис колекції Археографічної комісії, виданий 1971 p., більшість справ загинуло під час Другої світової війни.
На щастя, вціліла частина колекції, що залишалася в архіві Археографічної комісії. У фонді II рукописів бібліотеки ім. В. Вернадського нам пощастило віднайти кілька об’ємних справ з колекції В. Антоновича, які є документами Радомишльського архіву. Віднайдено 5 об’ємних справ. Кожна описана В. Антоновичем. Наведемо одну анотацію: справа 21039. 89 арк., 32 од. зберіг. «Збірка В. Антоновича. Папери з архіву уніятських митроплитів — маніфести, постанови з’їздів, артикули, офіційне листування, постанови проти податків на духівництво, адміністрування, братства, заміщення посад, фундація семінара, дисиденти — відношення до них католицького духівництва. Уривки книги візитац. 1602-1790 pp. Київщина, Поділля, Галиція, Вильна».[4] На одній із справ є замітка Миколи Іванішева. Дуже цінним в одній справі є невідомий досі лист Іпатія Потія до київського намісника Я. Крушинського від 12.08.1602 р.
Невелика частина документів Радомишльського архіву реконструюється за описом збірки Археографічної комісії. Це документи, листи П. Володковича, Лева Шептицького і судові справи луцьких уніятських владик — К. Отецького та С. Лубенецького-Рудницького.[5]
Крім того, в рукописах Церковно-археологічного музею при КДА зберігається візитаційна книга Радомишльського деканату 1789 p.[6] Привертають увагу декілька справ фонду Білоруської греко-уніятської духовної консисторії з другої половини XVIII ст., які також могли належати до митрополичного архіву. Наприклад, книга генеральної візитації Вінницького деканату за 1783 р.[7] Низка справ колекції «Серія Б» також указує на їх походження. Це, зокрема, документи А. Шептицького, П. Володковича, Я. Смогоржевського, Т. Ростоцького та інш.[8] Цінною є справа «Реєстр прибутків Генеральної каси Київського уніятського митрополита в Радомишлі за 1791-1792 pp.»
У ЦДІА в Києві є цілий фонд документів з Радомишля — «Радомишльський деканат Київської губернії», головною (і унікальною) частиною котрого є акти митрополичного духовного суду. Збереглося 15 книг судових актів за 1749-1790 рр.[9] Згаданих документів практично ще не торкалася рука дослідника. Цікаво, справою фонду є книга витрат грошевих сум радомишльської церкви Св. Трійці за 1744-1785 pp., яка засвідчує існування церковного братства ще в 1744 р.
Чимало справ Радомишльського архіву потрапило в Державний архів Житомирської области. Так, тут зберігається одна книга актів митрополичого суду за 1792 p., а також збірка листів Ф. Гребницького, П. Володковича, Л. Шептицького, Я. Смогоржевського і Т. Ростоцького.[10]
Несподівано з’ясувалося, що і в Центральному державному історичному архіві у Львові збереглися документи митрополичої колекції. Невеликий відділ фонду василіянських манастирів називається «Управління маєтками Київської митрополії в Радомишлі» і уміщує 4 об’ємних справи. Тут зібрано матеріяли про будівництво митрополичої резиденції, прибутки і видатки митрополичої економії, листи митрополитів, звіти, реляції, відомості, розписки та інш.[11] Хронологічні межі документів — 1776-1827 pp.
О. Оглоблин проаналізував зміст документів «київського фонду» і намагався відтворити на цій підставі картину життя уніятської митрополії другої половини XVIII ст. Ми поки що не ставимо собі такої мети, оскільки реконструкція архіву ще не завершена. Зазначимо лише: більшість висновків історика доволі реалістичні. Він має цілковиту рацію, стверджуючи, що фонд дає дорогоцінний матеріял до економічної історії Правобережної України, господарства і побуту митрополитів, культурного життя митрополії. Знаходимо поруч і безліч цікавого побутового матеріялу з мікрокосму життя тогочасної провінції.
Погоджуючись з істориком щодо необхідности ревізії усталених поглядів на історію уніятської Церкви XVIII ст., підкреслимо ще раз важливість вивчення усієї сукупності джерельних матеріялів, особливо архівних. Подальші архівні пошуки повинні завершити реконструкцію Радомишльського архіву уніятської митрополії — цінної колекції загальнона-ціонального та історико-культурного значення.
[1] Оглоблин О. До історії архіву Київської митрополії ХVІІІ ст. // Записки Чину Св. Василія Великого.
[2] Евгений, митр. (Болховитинов). Описание Киево-Софийского собора и Киевской иерархии. — Киев, 1825. — С. 58.
[3] Центральна наукова бібліотека ім. В. Вернадського НАН України (далі — ЦНБ), відділ рукописів, ф. X, спр. 10153, с. 52-53, 62-63.
[4] Там само, ф. II, спр. 21039-21070, арк. І.
[5] Каталог колекції документів Київської археографічної комісії. 1369-1899. К., 1971. С. 118-126.
[6] ЦНБ, відділ рукописів, ф. ДА, спр. 671 (муз. 309).
[7] Центральний державний історичний архів України у Києві (далі — ЦДІАК). ф. 972, oп. І, спр. 268.
[8] Там само, ф. серія Б, oп. І, спр. 695, 701, 735, 741.
[9] Там само, ф. 1040, oп. 1, спр. 1-13 б.
[10] Державний архів Житомирської области, ф. 178, оп. 53, спр. 68, 34.
[11] Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 684, on. І, спр. 3275, 3276, 3277, 3278.
