В місяці лютому ц.р. Ієрархія, духовенство і вірні УПКЦ мали нагоду засвідчити масовою участю в 40-му Євхаристійному Конґресі,перед тисячами паломників з цілого світу, єдність і одність нашої Церкви. Для наших братів з Австралії, це була нагода побачити, що вони не самі, що з ними і за ними стоїть неподолана, хоч так безпощадно переслідувана Церква їхніх батьків.
З перспективи часу можна одначе ствердити,що цієї нагоди на маніфестацію єдности, одности та живучости нашої Церкви, не використано як слід, хоч господарі – наші брати з Австралії враз зо своїм Владикою та отцями духовними, зробили все, що було можливе, щоб участь Укр. Церкви в цьому міжнародньому здвигу католиків цілого світу, що так конечна під цю пору маніфестація її живучости — відбулась як найбільше достойно і величаво, їхній труд і намагання не увінчались повним успіхом тільки тому, що на Конгрес приїхали далеко не всі наші владики. Пусткою світили при вівтарях місця, які повинні були бути заповнені достойними постатями наших владик з полудневої Америки, з Европи та ЗСА. Не пора і не місце аналізувати чи теоретизувати тепер чому це сталося, бо це тепер вже історія, яку годі завернути! Але саме тепер перед всією укр. діяспорою відкривається нова можливість доказати нашим приятелям і ворогам від Риму до Москви, і показати, що в обличчі спільної небезпеки і спільного ворога, українська спільнота в діяспорі, зуміє і забути і відкинути все те, що її роз’єднує і послаблює на втіху ворогів.
На З’їзді Мирян в Ню Йорку отець доктор Ю. Мальоні сказав: «Найближчі місяці будуть критичними і в них рішиться доля української Церкви.» І немов на підтвердження його слів наспіла вістка, що наш Патріярх їх Блаженство Кир Йосиф 1-ий, запрошує всю Українську Ієрархію, духовенство та Божий Люд на подвійні історичні святкування в Римі.
Святкування ці відбудуться в днях 18 до 24-го листопада ц.р. з приводу перенесення тлінних останків Митрополита Йосифа Сембратовича та 350-ть ліття смерти св. свящмуч. Йосафата, якого мощі спочивають у базиліці св. Петра в Римі.
На передодні цих історичних святкувань Крайова Управа Т-ва за Патріярхальний Устрій УПКЦ звертається до всіх мирян, щоб прибули масово до Риму та своєю монолітною поставою переконали тих, що поділивши нас, хочуть нами торгувати і постепенно ліквідувати, що ми дозріли вже нарешті до того, щоб стати плече в плече в обороні наших прав!
А до тих, що не зможуть поїхати на ці святкування, звертаємось з гарячим проханням –
– злучитись з паломниками в Римі в молитовній єдности впродовж того історичного тижня, в днях від 18 до 24-го листопада,
– беручи масову участь в Богослуженнях в наміренні Нашої Церкви, її єдности і одности. Жертвуймо молитви та приймаючи Найсвятіші Тайни благаймо, щоб Господь подав нашій Ієрархії і нам всім єдність!
Робім це з вірою в справедливість Господню та з вірою, що наша єдність переконає християнський світ, що Україна і її Церква на Матірних Землях і в діяспорі «живе і вмирати не хоче» та що християнська справедливість на землі буде тільки порожним звуком так довго, як довго нашим братам в Україні – ворог «навіть молитись не дасть»!
А до наших братів православних звертаємось саме тепер з запитом і проханням: Чи не пора б і нам взяти собі примір з німецьких і французьких студентів, які всього кілька літ по кривавій другій світовій війні нищили граничні барикади?! Чи не пора б і нам нарешті здати собі справу, що минулі траґічні епізоди з історії нашої Церкви, ворожі аґентури постійно пригадують та успішно вживають як клина, щоб брата від брата відділити!? Чи не крайній вже час і пора почати діяти спільно, в дусі взаємної пошани і толєранції?! Наші обидві Церкви є в смертельній небезпеці! І в цей час коли рішається Наша доля – «бути чи не бути» – забудьмо про минуле і думаймо – поки ще не запізно – думаймо спільно про майбутнє. Бо ж чи не одної матері ми діти?!
За Крайову Управу
Др. Мирослав Навроцький, /голова/
Др. Леонід Рудницький, /секретар/
Філядельфія, Па. 27.X.73
