Архиєпископ Маріо Бріні, секретар Східньої Конгрегації, в кінці вересня і на початку жовтня ц.р. візитував ряд «візантійських» єпархій, в тому й наші, українські. Він відвідав маронітську єпархію в Дітройті, опісля дві карпато-руські і усі три українські. Ця найновіша візитація ватиканського достойника і конструктора «візантійської» католицької церкви на руїнах поодиноких народніх східніх церков відбувається з ціллю применшення й умаловажнення тріюмфальної поїздки по світі Патріярха Йосифа І, унаявлення влади Східньої Конґреґації над Східніми Церквами й при тому, можна догадуватись, просування нових плянів Конґреґації в стосунку до «візантійського» комплексу.
Українські організовані миряни, які вже раз твердо заявили світові й Ватиканові своє непохитне становище в справі українського патріярхату і його першого Патріярха виявили своє обурення з приводу візити Бріні і супроти його колоніяльних плянів в стосунку до нашої Церкви, і зустріли його, де могли, протестами. І так, у Філядельфії, де Архиєпископа Бріні гостили Митрополит Сенишин і єпископ Лостен, група мирян зустріла їх перед готелем кличами й плякатами такого змісту: «Єдність у доґмі — автономія в адміністрації», «Геть з латинізацією», «Хочемо визволення від Конґреґації», «Пімен чекає Тебе», «Бріні іди домів» та інші. Наступного дня, 28 вересня, подібна демонстрація відбулася у Пітсбурґу, де Бріні відвідував карпатського митрополита Коціска. Стемфордський владика Кир Йосиф гостив Бріні у Нью-Йорку, де понад сотня мирян організовано демонструвала, виявляючи відомі постуляти єдности і помісности УКЦеркви. Бріні був і в Чікаґо гостем Преосвященного Ярослава.
Із чужих неукраїнських джерел доходять вістки, що місія Бріні серед східніх ієрархів заключається у скріпленні організаційних зв’язків і завершенні візантійщини якоюсь відповідною формою. Для організаційної зручности просувають тут і там думку про один візантійський патріярхат для усіх Східніх Церков. Ці самі джерела поширюють чутку, що у Ватикані визнали б таким «загальним» патріярхом Блаженнішого Кир Йосифа І під умовою, що він покине свій дійсний титул Києво-Галицького Митрополита а наша церква перестане бути церквою народньою, переставившись на «універсальну» моду. Так Бріні бажав би високим авторитетом нашого Первоієрарха позбавити народнього коріння не тільки нашу церкву, але й другі національні церкви, та провести до кінця заповіджену колись Кардиналом Фюрстенберґом асиміляцію і денаціоналізацію церков і народів.
