Пряшів, 30 січня 1999 р.
Вельмишановний пане Миколо!
В грудневому числі «Патріярхату» я прочитав Вашу зворушливу статтю про нашого спільного друга Ярослава Падоха. Прочитав я її кілька разів і довго не міг опам’ятатися. Дуже гарно Ви написали!
Я знав покійного не так добре як Ви та можу сказати, що від самого початку нашого знайомства посередництвом листування, він повністю завоював мої симпатії. Я поділяв не лише його високу працьовитість, діловитість і точність, але і його людяність. Без перебільшення скажу, що ні з ким із українських вчених в діяспорі я не співпрацював так інтенсивно, як з ним. А результати нашої співпраці були наявні. Від 1984 року, коли ми почали листуватися, я маю від нього понад сорок листів. Незабутнє враження зробила на мене перша зустріч з ним у Нью-Йорку, без сумніву, і завдяки Вам. бо Ви тоді взяли шефство наді мною і показали мені Нью-Йорк таким, яким би я його ніколи не побачив. Ніколи не забуду зустріч із ним на Союзівці, де ви зробили з мене, тодішнього кочегара, майже національного героя. Потім ми зустрічалися у Львові. Листувалися все рідше й рідше не тому, щоб забувати один одного, а тому що життя у 90-х роках так з нами закрутило- завертіло, що інколи ніколи було навіть привітання вислати…
Я б хотів про нього написати якусь ширшу вичерпну статтю та. на жаль, в мене занадто мало матеріялів. Чи не могли б Ви мені прислати ксерокопії якихось друкованих статтей про нього, або хоча би сказати, де вони друкувалися (до його життєвих ювілеїв)? А може в його архіві є життєписані спогади, автобіографії, бібліографії і т. п.? Я звертався в цій справі і до пані Ірини, та вона мабуть прибита горем і їй не до таких справ. Гадаю, що він заслуговує на якусь глибшу оцінку і я б хотів це зробити з нагоди першої річниці його смерти. Буду Вам дуже вдячний.
Може НТШ в Нью-Йорку, на чолі якого покійний стояв 13 років (до Л. Рудницького) готує збірник на його пошану. Я охоче взяв би участь в такому збірнику.
Міг би підготувати до друку його листи до мене з часу головування НТШ (1984-90). Листи дуже цікаві, а коментарі до них можу дати лише я.
Ваш часопис читаю з великим зацікавленням і щиро дякую Вам за його висилання. Від вересня до грудня м. р. я був в Україні. Дуже погана ситуація там, та Ви це самі бачили. Тішить мене, що і в таких складних умовах люди працюють!
Я підготував до друку 130 листів Патріярха Мстислава до мене. Все переписане на комп’ютері. Листи дуже цікаві (1968-1993). На жаль, коштів для видання нема.
Передайте мій щирий привіт пану Ракові, Рудницькому та іншим співробітникам НТШ.
З глибоким поважанням
М. Мушинка
* * *
Як член Української Католицької Церкви на терені Великої Британії мене дуже турбує факт що помимо цього що ми завжди молимося про конечність єдности нашої діяльности під оглядом нашого релігійного, політичного і громадського життя у нас цеї єдности нема. Тому наша молода українська держава терпить. Існує велика загроза що ми можемо цю нашу незалежну українську державу утратити.
На терені Великої Британії дальше нема ніякої діяльности чи то з боку нашої Української Католицької Церкви, чи з боку наших політичних і громадських установ, щоби прийшло до правдивої співпраці і братерської любови серед українців.
Українська Католицька Церква є поділена і можна замітити занепад нашого церковного життя. Наші священики діють у своїх парафіях самостійно, згідно з їх особистим сумлінням. Владика є безсильний щоби допровадити до церковної єдности. Деякі священики і також сам Владика не споминають патріярха у Богослуженнях. Деякі священики під тиском вірних поминають Патріярха, але на мою думку не тому що вони справді піддержують ідею патріярхату, але щоб мати спокій у парафіях…
Лишається лише о. мітрат Микола Матичак і ще двох священиків, які справді піддержують і боронять ідею українського католицького патріархату.
Вірю, що нам належиться Патріярхат і ми повинні боротися за його визнання.
Ми повинні шукати приятелів серед єпископів Англійської Католицької Церкви, щоб вони піддержували ідею нашого Патріярхату на Соборах у Римі.
На превеликий жаль деякими нашими акціями ми зробили велику шкоду нашій Церкві і нашому народові. Ми знищили кількох українських священиків.
На терені Великої Британії існують дві громадські установи, які є під впливом двох Організацій Українських Націоналістів. Дотепер ці наші брати націоналісти ще не змогли знайти спільної мови і братньої любови, щоби спільно працювати для нашої Батьківщини. У наслідок браку єдности і співпраці між українцями с факт, що багато людей перестало брати участь у наших Богослужіннях і праці у наших громадських і політичних установах.
Старші люди у Великій Британії відходять, помирають, а молоді не займають їх місце у наших Церквах і установах. За цю сумну ситуацію ми усі будемо мусіли відповідати перед Богом і перед нашою Батьківщиною.
Остаюся з правдивою до Вас пошаною
Володимир К. Ленчик,
Велико Британія.
П. С. До висловлених думок бажаємо завважити. що на терені Англії немає поділу в УКЦеркві. Це що автор листа мас на увазі є різні думки до проблем у нашій Церкві, а це не можна називати поділом.
Редакція.
* * *
Вельмишановний пане Редакторе!
Спасибі за Вашу колосальну і дуже потрібну працю на ниві утвердження Патріярхату нашої УКЦ, єдності церкви і народу, єдності усіх християнських церков і української нації.
Спасибі за широкоерудовані, з глибоким проникненням в суть справи публікації. Маємо від їх читання велику користь і приємність. Дістаємо від того знання, впевненість, приплив життєвої енергії і прагнення до корисних дій. А цього так бракує зараз в Україні.
Хай щастить Вам у Вашій нелегкій, але прекрасній творчій праці.
Зі щирою повагою
Василь Головатюк,
лікар.
