Сьогодні в Україні діє лише один факультет клясичних мов — при Львівському державному університети де на рік приймається десять студентів. Отже, в межах народу, який начислює більше п’ятдесят студентів спеціялізуються в клясичних мовах. У Львівській Богословській Академії ставиться великий акцент на вивчення клясичних мов. За чотири роки п’ятнадцять викладачів Академії працювали з більш як двома сотнями студентів, і це вагомий внесок в розвиток клясичних мов в Україні.
Час від часу до Львівської Богословської Академії приїжджають визначні гості — науковці з світовим визнанням — фахівці богословія, філософії, клясичних мов тощо. Такі візити дуже сприяють розвиткові цього навчального закладу не лише у питанні набуття певного статусу, ваги (прихильність цих людей в значній мірі спричинилась до надання Академії статусу міжнародного навчального закладу), але й допомагають студентам зрозуміти важливість тих чи інших предметів, розширити свій світогляд, зрештою одержати надхнення до вивчення цих дисциплін — тобто ті переваги, які дає спілкування з фахівцями, людьми, хто присвятив науці своє життя.
Професор Папського Біблійного Інституту в Римі, викладач грецької мови Джеймс Светнам під час своїх відвідин за звичкою зустрівся з студентами на загальній лекції про те, яке значення для богослова має знання клясичних мов або, іншими словами, що значить бути богословом у строгому значенні цього слова? Виходячи з етимології слова богослов, це людина, що вивчає Слово Бога. Зумовлене історичними, мовними, людськими чинниками це Слово сьогодні має багато різноманітних суперечливих тлумачень. Богослов саме тим відрізняється від звичайного «практикуючого» християнина (джерелом — основою віри якого є катехизм та власний релігійний досвід), що його віра збагачується завдяки дослідженням джерел християнства — Святого Письма, Літургії і патристики.
Як відомо, дослідження джерел (до речі, одне з приорітетних рішень II Ватиканського Собору) в оригінальній мові дає можливість відразу ввійти в контекст певної культури, а отже зрозуміти особливості, властиві тільки їй «to get inside the New Testament». З іншого боку це допомагає адекватно тлумачити українською мовою важкі з огляду мовного вираження давньогрецькі та давньолатинські тексти, автори яких — вислів віце-ректора ЛБА Бориса Ґудзяка — «прагнули відтворити елегантність і вишукану складність клясичних еталонів». Посилене вивчення клясичних мов у навчальній програмі ЛБА дається в знаки на мисленні та стилі студентських письмових робіт: рецензіях, рефератах, статтях. Відчувається якась особливіша пильність при вживанні слова, розуміння його важливості, «як много воно значить».
Підсумовуючи свою лекцію, Джеймс Светнам наголосив, що прослідкувати витоки своєї віри можна лише через оригінальні твори. Катехизм «подає до вірування» вже готові формули та висновки… «Бути богословом у строгому сенсі цього слова» означає пізнати правду зсередини і мати широке бачення того, з чого складається наша віра, на чому базується церковна традиція. Вчений навіть розділив типи релігійного виховання. Знання одержані через катехизм, він назвав вишколом, грунтовну богословську підготовку — освітою.
Молодим людям сьогодні здається, що все у світі, в науці вже винайдено, розставлено по своїх місцях, запрограмовано тому проявити себе дуже важко, це породжує пасивність і байдужість. Питання «мертвих» мов, як ми побачили, тісно сплетене з функціями богословія у сучасному світі. Роля богословів у Церкві, де вже склалися «вічні» проблеми, такі як взаємовідносини Церкви і світу, віри та інтелекту, гуманізму та святості, є «допомагати Церкві нести Благу Вість модерній культурі, окреслити відношення між релігією і культурою…» Ці та інші питання II Ватиканський Собор пропонує вирішувати, повертаючись до коренів християнства, «до джерел». Таке повернення і пов’язане з ним відродження не є поверненням до старого — навпаки, це творення нового на фунті надбань і традицій.
Андрій Курляк, студент Львівської Богословської Академії.
