(Великопосні роздуми)
Дуже ляконічний вислів заголовку накреслює нам виразні образи життя і творчости нашого Спасителя, Спасителя всього людства, Ісуса Христа, щоб у цей особливий період церковного календаря у році, яким є Великий Піст, застановитись і сказати самі для себе, що це означає для кожного з нас, особисто. Саме слово «піст» означає повздержання від їжі, від означених страв, але піст, а зокрема Великий Піст, має значно глибше, як поверховно-фізичне значення, себе умертвлення, але також глибоко духовне осмислення життя Ісуса Христа для утвердження нашої віри.
Ось, наша Христова Церква закінчила радісний різдвяний круг свят, який розпочався Різдвом Христовим. У цьому безмежно радісному народженні Месії-Спасителя людства ми, з одної сторони, бачимо велику фізичну убогість, а з другої — цю безмежну духовну велич, яка сягає небесних висот. Ось, ці дуже різкі контрасти відкривають перед нашими очима виразні події, незаперечного нашого люблячого Бога Творця.
Після цих радісних погідних днів Новонародженого Ісуса, приходять дні журби, глибокої застанови над пройденим і прийдешнім, це період Великого Посту. І тут, перед очима кожного християнина, виринає багато кольоритна, різких контрастів, мозаїка Христового життя. Власне тут бажаємо звернути увагу на ці різкі контрасти у житті Ісуса Христа, які є багато значними. Ось візьмемо, після п’яти тижнів Великого Посту, починається шостий тиждень Квітною, Вербною чи у латинській Церкві називають Пальмовою неділею. Цею Вербною неділею підкреслено відомий тріюмфальний в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму. Тут же тріюмф і радість, і зараз же після того слідує страстний тиждень.
На хвилину вдумаймось над цими життєвими подіями Ісуса Христа і пробуймо їх по сучасному осмислити з перспективи майже двотисячної давности та віднайти і побачити ту неосяжну глибину Божого Промислу. Власне Великий Піст є тим періодом у календарі Христової Церкви для вдумливої застанови над нашим духовним світом. Можемо бути більше, як певними, що Творець неба й землі був у силі відмінити всі ці болючі, сумні й трагічні події в житті Чоловіка-Бога, Ісуса Христа, Сина Божого, але Всевишній Триєдиний Господь цього не зробив. Це був Божий шлях, це Божі незбагненні діла. Творець неба й землі вибрав шлях, який має послужити для всіх нас тут, на землі, під час нашої дочасної, туземної мандрівки аж до переходу до потойбічного рубікону, життя вічного, де немає болю, страждань, а життя вічне.
Слід нам християнам пам’ятати дуже вагомі слова Ісуса Христа: «Я є дорога й правда, й життя» (Іван XIV, 1-6). Це значить, що це є той шлях, який провадить до спасіння, до воскресіння. Власне під час Великого Посту ми, християни, не декляративні, але справді глибоко віруючі повинні застановитись і в особливий спосіб очиститись від всякої скверні, щоб у нашому тілі була оновлена чиста душа. Це справжний християнський шлях, постійне оновлювання і постійне утвердження нашої сильної віри у Христове вчення.
Роздумуючи над розп’яттям Ісуса Христа ми повинні знати і пам’ятати, що Ісуса Христа бичувала і розп’яла нерозлючена юрба. Над Ісусом Христом відбувся суд, але жидівський сенедріон з одної сторони не мав права засуджувати на смерть, а з другої — не бажав цього зробити і тому Анна й Каяфа посилали Ісуса до Пилата. І засудження невинного Ісуса Христа Пилатом не сталось без урахування політичних мотивів. Того були свідомі й жидівський сенедріон, і Пилат.
З цього фрагменту ми також повинні робити висновки. Ісус був засуджений невинним, це значить, що й у наш час є чимало таких, які невинно терплять, яких невинно засуджують… Поруч з тим ми повинні стверджувати, що невинно терплячі, упосліджені й терплячі перемагають.
Подібні роздуми повинні робити не тільки поодинокі люди, але також громади, держава, голова держави і державні уряди. Вони у своїх руках скупчують владу народу. Пригадаймо, у черговий раз, народження нашої української держави, що сталось несподівано для всіх. Воскресла Україна і за її народження, самостійність, соборність і незалежність, офіційно проголосувало 91%. Народження української держави сталось мирним шляхом. Нічого не було зруйновано. Від еуфорії нарід не прийшов до нормального ходу життя. Ми ніби стали, чи повернули на християнський шлях життя. Але, нажаль, це християнство є декляративним, а не духовно змістовим. Наш нарід повинен повернути до справжнього християнського духовно-змістового життя. Треба молитись, щоб наш український народ, на чолі з президентом і всіма державними гілками, повернув до справжньо християнських вартостей, бо це одинока і незаперечна істина, що провадить до розвитку, росту й успіху української держави. Вслухаймось у слова Ісуса Христа: «Я є дорога й правда, й життя». Вони, ці слова, ведуть до кращого завтра — любови, добра й справедливости. Повернімось до християнських вартостей!
М. Г.
