Сумна вістка охопила все Поділля, що 25.10.1998 р. переставився у Божі хороми, на 64-му році життя, багатотрудовий і відданий працівник у Божому Винограднику, патріот української нації та України протоієрей Григорій Прокопович Петришин.
Покійний народився 12.06.1934 р. в с. Гойгоче Підгаєцького р-ну Тернопільської обл. Зростав напівсиротою, бо в 1950 р. після каґебівської «профілактики» помирає батько Прокіп. В 1959-1963 роках навчався в Одеській духовній семінарії. 1963-1968 р. навчався заочно у Московській духовній академії. З 1963-1974 р. служив на парафії с. Потутори Бережанського р-ну Тернопільська обл. З 1974-1983 р. на парафії с. Гадинківці Гусятинського р-ну Тернопільська обл. З 1983-1993 р. на парафії с. Заставці Монастирського р-ну Тернопільської обл. В 1989 р. разом з усіма парафіянами перейшов до матері УГКЦ, приймав покійного Преосвящений єпископ Павло Василик, Івано-Франківська обл. З 1993-1996 р. — на парафії с. Вербів Підгаєцького р-ну. З 1993 р. — капелян братства ОУН-УПА Подільської округи «Лисоня». З 1996-1998 р. — на парафії с. Швейків Монастирського р-ну Тернопільської обл.
З дитинства в його серці жила любов до Господа Ісуса і його святої католицької Церкви.
Християнська любов завжди була для нього правилом і провідником всього складного його життя. З цією любов’ю Григорій Петришин ішов на різні парафії, де міг би більше принести користі своєму українському народові та причинитися для більшої Божої слави.
Це була людина твердої віри, безвідмовний священик, сповідник, порадник, зцілитель наших душ.
Життя о. Григорія Петришина — це подвиг, який він здійснив в ім’я торжества віри христової та процвітання незалежної України. Хай йому голгочанська земля буде легкою, а світла пам’ять про нього йде з роду в рід. Вічна йому пам’ять!
Похорони протоєрея Григорія Петришина відбулись 27 жовтня 1998 р. Його похоронено з найбільшими почестями, як зі сторони священослужителів, як і вірних. У похоронних обрядах взяли участь Тернопільська, Львівська й Івано-Франківська єпархії. До села Швейкова Монастирського р-ну прибули вірні з різних районів і областей. Покійний о. Григорій був крім священика, також громадським і політичним діячем. При багаточисленній участі священиків поминальну Панахиду відправив, 26 жовтня 1998 p., декан Монастирського деканату о. Петро Савіцький. Він у проповіді підкреслив, що покійний о. Григорій був ревним душпастирем і відданим українським патріотом.
Заупокійну Службу Божу відправив генеральний вікарій Тернопільської Епархії о. мітрат Василь Семенюк у сослуженні багатьох священиків. Під час Служби Божої співав хор семінаристів Тернопільської семінарії. Прощальне слово виголосив о. мітрат Василь Семенюк. Траурна процесія до його рідного села Голгоче Підгаєцького району відбулась пішки. Над могилою зворушливе прощальне слово виголосив декан лешківського деканату Анатолій Дуда. Також його прощав о. Іван Коломиєць. Співзвучні слова у прощальному слові виголосив Петро Касіянчук, як голова братства ОУН УПА тернопільської області. На особливу увагу заслуговує прощальне слово голови Спілки Письменників Тернопільщини Георгія Петрука-Попика, який відмітив його життєвий шлях, як священика й українського патріота, а також як українського поета.
Ольга Букавин,
колектив редакції газети «Земля підгаєцька»
