Як уже писалось на сторінках журналу «Патріярхат», на 8-му З’їзді УПСО наділено декілька відзначень ГРАМОТОЮ ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАННЯ за довголітню видатну працю в розбудові Патріярхально-Мирянського Руху. Одним з тих був бл.п. Юрій Венґльовський. Грамоту переслано до представника УПСО на Австралію А. Ґралюка, з проханням передати її на руки сина покійного, полковника австралійської армії і визначного дипломата Австралії, Юрія Венгльовського (юн.).
Комітет за права УГКЦеркви і Мирян в Мельборні звернувся до пароха катедральної парафії о. О. Кенеза (він же і канцлер єпархії), щоб дати змогу відправити 22 листопада Панахиду, бо та дата відповідала родині покійного, а опісля на сходинах мирян вручити синові покійного полк. Юрієві Венґльовському грамоту.
На листа Комітету не було відповіді, тільки ненадійно в Душпастирських Вістях катедральної парафії появилося таке незначне повідомлення: «В четвер, 5 листопада, в нашій катедрі відправиться Служба Божа і Парастас за довголітнього голову Братства і ОУКА бл.п. Юрія Венгльовського». Не подано навіть години і зроблено це без порозуміння чи повідомлення родини бл.п. Ю. Венґльовського. Не диво, що на тих богослужіннях було аж… 5 присутніх.
Коли голова Комітету звернувся телефонічно до о. Кенеза за виясненням і сказав, що в культурному світі відповідається на листи, зі сторони о. Кенеза не було відповіді. На запит, чому не дано дозволу на відправу Панахиди і сходин з врученням грамоти, о. Кенез сказав, що він не може на це дати дозволу. Може, якщо б Владика був в Австралії, то може він дав би згоду. Зрештою, сказав він, Панахиду вже відправлено, бо вони тепер відправляють Панахиди по померших точно в день їхньої смерти. Але довгі роки по бл.п. Ю. Венґльовському того не робили.
Щоб плянам Комітету перешкодити, почалася тактика о. канцлера. Комітет звернувся до Братства в Ардір, недалеко Мельборну, яке завжди було гостинне та ввічливе до всіх вірних Мельборну. Братство зразу погодилось, встановлено годину, 2-га по полудні, бо це був єдиний час, що не перешкаджав і був вигідний для місцевих умов. Почувши про це, о. Кенез накинувся на голову Братства в Ардір, як він смів без його дозволу відступити церкву і залю на відправи і сходини. Голова Братства спершу не здавався і вияснював канцлерові єпархії, що церквою і залею завжди користувались всі організації та установи і, що тут не роблено якогось особливого виїмку. Але о. Кенез категорично настоював, що він заборонив і не дозволив вживати залі.
Тимчасом, добрі побожні люди в Ардір відкрили залю і церкву та все відбулося, як запляновано. Правда, на всі сторони біля катедри в Мельборні в неділю поширювано «татарські вістки», що відправу і сходини в Ардір відкликано, що здезор’єнтувало багато людей.
Службу Божу. Парастас та Панахиду відправив Владика Іван, в сослуженні о. Володимира Волочія. Перед відправами Владика заповів, в якому наміренні є сьогоднішні моління та сказав, що вони повинні були відбутися в катедральному храмі, але зайшли певні перешкоди і жалко, що так сталося. Але ми, як добрі християни, прощаємо, забуваємо це і будемо молитися за спокій душ Юрія і Наталії Венґльовських.
З церкви, після відправ, присутні перейшли до прицерковної залі і після молитви, яку провів Владика Іван, слово про покійного виголосив довголітній його друг і приятель, Мирослав Болюх. Після цього представник УПСО, А. Ґралюк, передав на руки сина покійного грамоту.
В дальшій програмі голова Комітету Богдан Тарнавський поінформував присутніх про зустріч Владики Петра Стасюка з журналу «Патріярхат» з визначними особами та дав відповідні коментарі.
При чашці кави і солодкому присутні ще розмовляли та згадували з жалем за бл.п. Ю. Венґльовським і за старими добрими часами.
Ярослав Кутний
представник ж. «Патріярхат» в Австралії
