Відкриття 10 січня 1998 р. виставки «Різдвяна мініятюра» у залях доброчинної галереї «Яровіт», що на вулиці Словацького, 4, у Львові, проходило в рамках культурно-просвітницької програми Фонду Святого Володимира, заплянованої з нагоди Різдвяних та Йорданських свят. 16 січня в тій же галерії відбувся вечір колядок камерного хору «Осанна», у виконанні якого прозвучали твори К. Стеценка, В. Собка, М. Леонтовича, а 18 січня гості галереї побачили Вертепне Дійство у виконанні дитячого театру «Мета-ІІІ» (режисер — Зоряна Григорійчук, хормайстер — Наталя Манько).
Присутні на виставці «Різдвяна мініятюра» (а на її відкритті зібралась доволі численна громада) мали змогу пізнати 80 виконавчих у техніці холодного батіка мініятюр авторства львів’янок Лесі і Богданни Крип’якевич. Цей вид мистецтва старовинної техніки, що відродився на початку століття в Европі і був знаний у 20-30-ті pp. в Україні, зазнав злетів і падінь, а також замовчування та неприхильного ставлення до себе в радянську добу. Марно шукати його тлумачення в одинадцятитомному СУМІ, що вважається сьогодні найавторитетнішим словником української мови. Французський Лярус так пояснює техніку батіка: «Батік — спосіб декорування тканини фарбою: окремі її частини покриваються попередньо воском».
Ось що розповідає про своє захоплення цим мистецтвом пані Леся Крип’якевич: «Я люблю цю техніку. Це щоразу новий рисунок, нові можливості. Однак вважаю, що техніка не повинна домінувати над задумом, а навпаки — працювати на нього. Інакше з’являється для митця небезпека потрапити в полон зовнішніх ефектів, що їх дають шовк і фарба, яка проникає в нього. Мініятюра як вид мистецтва близька і мила людині. Праця з нею зобов’язує і дисциплінує».
Мініятюри написані за сюжетом різдвяної містерії вправною рукою відомої майстрині (їй належать 64 твори) і рукою молодої художниці Богданни Крип’якевич, провадженою досвідом та мистецьким смаком своєї матері. Curriculum Vitae Лесі та Богданни Крип’якевич, розміщені поряд із мініятюрами, дають повну картину мистецького сходження і творчих пошуків обидвох авторів. Пані Леся Крип’якевич – одна із провідних у 70-80 pp. майстринь українського гобелену, зокрема авторка фігуральних гобеленів «Захар Беркут», «Києво-Могилянська академія», що складають гордість львівської школи. Богданна Крип’якевич — випускниця училища ім. І. Труша, працює в ділянці художнього текстилю і реставрації. Її дипломна робота — гобелен «Голгофа» неодноразово виставлявся на різних виставках.
У тематичному відборі для своїх «Різдвяних мініятюр» обидві авторки йдуть за багатством сюжетів цього свята. Ними і визначаються умовні серії мініятюр, запропоновані відвідувачам виставки: традиційні сцени, пов’язані із Різдвом Спасителя, модифікації та символічне прочитання тих чи інших картин Різдва, його сприйняття через призми різдвяної містерії, вертепи. Йдеться також про те оригінальне, нетрафаретне прочитання різдвяних та інших релігійних традицій, яке ми часто зустрічаємо в художній літературі або кінематографії. Згадаймо різдвяні сповідки Ч. Дікенса, релігійні оповідання франкомовного бельгійського письменника К. Лемоньє, навіть хрестоматійне оповідання «Ялинка» М. Коцюбинського, або майстерно відтворене бачення Різдвяних Свят очима дітей у фільмі Івана Миколайчука «Тіні забутих предків».
Саме таке інтровертне та екстравертне сприйняття Різдва найбільше вражає серед експонованих мініятюр. Широкорозплющені дитячі очі, що дивляться з вулиці на святковий різдвяний стіл — очі допитливо веселі, а ще — ледь скорботні, зголоднілі певно. Вони творять цілий світ душевного болю та глибоких переживань. А поряд з тим — погляд зсередини назовні — на різдвяний вертеп, що проходить вулицею, на гурт колядників, на веселу дітвору навколо святкової ялинки. Маємо ще низку мініятюр, ще в побудові композиції глибоко і з тактом використані християнські символи-знаки – ці домінуючі елементи змушують зупинитися, замислитися, розважити над побаченим.
Кожна із запропонованих різдвяних мініятюр своєрідна і неповторна, як сніжинки, що падають нам на рукав, вражаючи своїми оригінальними конфігураціями; вони, як ті різнобарвні весняні метелики, які літають над свіжозеленою травою, притягаючи погляд, заспокоюючи і милуючи око.
Ярема Кравець,
доцент Львівського державного університету ім. І. Франка
