Всесвітлішому Духовенству, Преподобним Монахам та Монахиням.
Дорогим в Христі Мирянам Мир Вам у Господі!
Дорогі в Христі!
Хочемо сердечно привітати Вас всіх зі закінченням Синоду Української Греко-Католицької Церкви, який відбувався в днях 14-20 вересня. Прибули ми з усіх сторін, з цілої України та з усіх поселень. Було нас присутніх тридцять, крім представників східних католицьких Церков з Угорщини, Словаччини, Греції, Болгарії. На торжественному відкритті Синоду були присутні також представники римо-католицької
Церкви в Україні та всіх трьох Православних Церков. Ми раділи, що вони всі відгукнулися на наше запрошення на цю таку важну подію в житті нашої Церкви. Це був для нас доказ добросусідських відносин та крихітка надії на зближення у Господі. Синод також вислав привіт до Святішого Отця, Президента України, Глави нашої Церкви Блаженнішого Мирослава Івана та Архиєпископа Володимира, які через стан здоров’я не змогли брати участь в синодальних працях. Ділові сесії ми відбували в старинному василіянському Святомиколаївському манастирі у Крехові, поділяючи час на молитву й працю для Вас.
Завершуючи наші праці цьогорічного Синоду звертаємося до Вас, Дорогі в Христі, щоб поінформувати Вас, хоч загальниково, про теми наших нарад та поділитися з Вами нашими радощами та турботами.
Нашою найбільшою турботою в цих днях синодального спілкування була справа єдности. Перш за все мусимо подбати про зміцнення єдности внутрі нашої Української Греко-Католицької Церкви. Оскільки найбільш совершенним виразом життя Церкви є її молитовне та літургічне діяння, ми звернули особливу увагу на ці справи і потвердили, що одиноким офіційним текстом св. Літургії є той виданий Синодом в 1987 році, який від тепер зобов’язує цілу нашу Церкву. Другим виразом тої духовної нашої єдности є одностайний текст найважніших молитов Отче наш та Богородице Діво, які дотепер вживалися в щонайменше чотирьох різних формах. Ці важливі й далекосяглі рішення сповнили нас великою радістю. Дуже трудно нам було випрацювати спільні норми церковного календаря та постів, бо вірні нашої Церкви живуть в дуже різних обставинах і середовищах. Те, що прийняте як звичай в Україні, годі в цілості примінити на поселеннях, а не можна обтяжувати сумління вірних надмірними тягарами. Тому незміненою залишається дотеперішня практика постів. Нехай кожний, чи в Україні, чи поза її межами, її сповняє якнайдосконаліше може на славу Божу й добро своєї душі.
Нормалізація церковного життя, особливо в Україні вимагає багато застанови над пасторальними проблемами. Синод вже в минулих роках визначив 12 комісій по різних ділянках церковного життя. Протягом майже двох днів кожна комісія складала свій звіт, який обговорювано та приймано рішення для дальшої їх праці.
Багато уваги присвятили ми канонічній дисципліні питомій для нашої Церкви. Це так зване партикулярне право, яке ціхує кожну помісну Церкву. Вселенська Церква видала загальне право, яке зобов’язує всі східні Церкви, а кожна помісна Церква, між ними і наша Українська Греко-Католицька, мас свої особливі традиції, які наростали століттями. Тепер ми в процесі відновлення тих наших рідних питоменностей. При цьому ми також ствердили потребу дбати про визнання устрою нашої Церкви як патріярхальної.
В перших роках після звільнення нашої Церкви наші вірні з поселень прийшли дуже щедро на поміч своїм братам в Україні. Але наші поселення кількісно меншають і не в силі дальше допомагати скільки б хотіли. Церква в Україні мусить старатися жити власними засобами. Ця нова ситуація була на увазі Отців Синоду. Але Церква не живе тільки в поодиноких єпархіях. Багато проявів життя нашої Церкви, хоч би і сам синод, це спільна дія цілої Церкви, якої фінансовий тягар розложений пропорційно на всі єпархії. Спільна дія і спільна за неї відповідальність — це вузли, які нас в’яжуть, де б не проживали.
Життя Церкви в Україні пожвавлюється і потрібно нам нових Пастирів. Синод застановлявся над вибором нових єпископів і для України, і для поселень. Для дальшого розвитку нашого церковного життя відчувається велика потреба вчених, досвідчених, неодружених кандидатів.
Синод встановив дату другої сесії Патріяршого собору, який відбудеться в днях від 23 до 30 серпня 1998 року, а зараз після того відбудеться черговий синод. Темою наступного собору визначено «Роль мирянина в Українській Греко-Католицькій Церкві». Ціллю собору вивчити науку Церкви (головно як зібрану в документах II Ватиканського Вселенського Собору і ядерно передано в пастирськім листі Папи Івана Павла II «Християни миряни» (Christifideles laid) та примінити до обставин і потреб нашої Української Церкви.
В короткому часі виготовимо до формального проголошення рішення нашого Синоду, разом з рішеннями попередніх Синодів, які ще не були подані до загального відома.
Синод — це важна подія в житті Церкви, це немов міряння пульсу, перевірка життєздатності. Не можна сумніватися, що наша Українська Греко-Католицька Церква знаходиться у великих труднощах в цей період її відродження на рідних землях. Але цей самий Господь, який випровадив нашу Церкву з темряви неволі, Він веде її до нового життя. І хоч ми на синоді мусіли сконстантувати многі недоліки в нашому церковному житті, ми розходимося повні надії на Господа й готові до дальшої праці для Вашого духовного добра. Ми вдячні всім Вам, які перед і під час синоду молилися за його успіх. Не переставаймо спільно молитися, щоб під натхненням Святого Духа, який нам поручив провід нашої Церкви, ми могли Вам служити і вести Вас щораз ближче до Господа.
Благословення Господнє на Вас!
Дано в Крехові, в навечір`я Різдва Пресвятої Богородиці,
дня 20 вересня Р.Б. 1997.
