Владика Іван Хома, що є прокуратором Української Церкви при Апостольській Столиці у Римі, надіслав до редакції копії привітальних листів до Владики Єфрема Кривого в Бразілії і Владики Андрія Сапеляка в Аргентіні, склавши на їх руки ювілейні вітання для української спільноти та Української Церкви у згаданих країнах. У жовтні цього року українська спільнота разом зі своїми Церквами, на чолі з владиками та громадськими провідниками у Бразілії й Аргентіні відзначили сторіччя з дня першого поселення українців у цих країнах. Привітальні листи Владики Івана Хоми друкуємо нижче.
Долучаємось до обильного вінка радісних привітань для української діяспори у Південній Америці. Засилаємо наш пламенний привіт дорогим землякам українцям у Бразилії й Аргентіні та бажаємо багато Божих ласк і благословення. Благаємо, щоб Всевишній Господь і Пречиста Богородиця, Мати Божа держали наших братів і сестер у своїй опіці й нагородили усім добром, силою витривалості, щоб могли безперебійно працювати на славу Божу й благо своєї Української Церкви та української спільноти, а тим самим для витривалого й терплячого українського народу.
Слід підкреслити, що серед української західної діяспори українські поселенці в Аргентіні й Бразілії, якось так склалось, що живуть порівняльно найбільше вбого. Ще перед повстанням української незалежної і суверенної держави українська діяспора у Північній Америці старалась допомагати своїм землякам у Південній Америці. Тепер майже вся увага є звернена у сторону українського народу в Україні та вся допомога, у різній формі, є спрямована в Україну.
Наші земляки — брати і сестри в Аргентіні й Бразілії на протязі сторічного шляху поконали чималі труднощі, пройшовши не легкий шлях, але видержали і встоялись, задержавши свою релігійну й національну ідентичність. Варто пам’ятати, що вони ставили перші кроки, як безбатченки. Якщо їм діялась кривда, а вона без найменшого сумніву була, то не було кому стати у їх обороні, не було в кого порадитись, як робити, щоб жити краще, допомогти матеріяльно, щоб розбудувати своє краще економічне життя. За кожне місце, за кожну позицію треба було дорого платити важкою експлуатованою працею і здоров’ям, але треба було ставити перші кроки, щоб добитись до кращого майбутнього. Отже, приходилось боротись не тільки з економічними труднощами, але також за своє релігійно-церковне й національне визнання. Спершу наш східний обряд трактувався, як єритичний, католицька Церква трактувала їх як єретиків і під тим оглядом все треба було просити дозволу латинників. Ні більше, ні менше йшов на наших поселенців великий денаціоналізаційний тиск з двох сторін: церковної і державної. На жаль, у такій ситуації, наших земляків зараховували до поляків, мадярів чи росіян. Встоятись проти цих сил при великій економічній скруті не було легко, але наші брати і сестри видержали. Правда, по дорозі слабші потонули у чужому морі й загубились, але сильніші видержали і встоялись, як лояльні громадяни даних країн зі своїм українським обличчям. В цьому багато допомагала Українська Церква, яка була справді національним маяком на протязі тих сто років.
Перші кроки наших земляків у Аргентіні й Бразілії були прямо неймовірними і не було навіть до кого звернутись за допомогою. Західна Україна чи Українське Закарпаття, з якого вони приїхали не були спроможні дати їм будь-яку допомогу, бо самі її потребували. Тому прийшлось самим, на власних силах здобувати позиції, творити, організувати і творити своє життя. Сьогодні у сторіччя поселення наших земляків у Аргентіні й Бразілії ґратулюємо і висловлюємо подив і признання, що вони видержали і перемогли не легкі труднощі, залишившись вірними батьківщині свого походження, не зрадивши своєї Церкви і свого народу та, водночас, стали прикладними і лояльними до народу і держави, в якій живуть. Вітаємо їх з успіхами, силою витривалості та непохитною вірою у Бога свою Українську Церкву та український народ. Хай Вам Всевишній Господь та Мати Божа і дальше допомагає у Вашій відданій та щирій праці. Щасти Вам Боже!
Редакція
* * *
Рим, дня 8 вересня 1997
Преосвященніший Владика Кир Андрій САПЕЛЯК
Єпископ Бонарійський Аргентина
Слава Ісусу Христу!
Ваше Преосвященство, Дорогий Владико!
З цілого серця Вітаю Вас і Ваш виноградник у великий Ювілей Поселення українців в Аргентині. Сто літ трудиться наш народ у цій гостинній країні Південної Америки в її розбудові серед її не легких політичних і економічних переживань. Наш нарід ніколи не попав в зневіру чи розпач, але з твердою витривалістю будував свою майбутність для своїх дітей, свого народу й своєї Церкви. Висліди тієї праці можна побачити по тих твердих сто роках.
До Аргентини найлегше було емігрувати, щоб там забезпечити свою долю і майбутність для своїх дітей. Зокрема найбільш нещасних прийняла Аргентина по Другій світовій війні. Готова ця країна помогти еміграцією і сьогодні нашим людям, що шукають праці поза межами рідної землі. Як щиро готовими були монахи і монахині, нечисленні інтелектуали в Аргентині помагати Блаженнішому Патріярхові Йосифові в його нелегких починах і змаганнях в Римі, коли він вийшов на волю. І тут з вдячністю згадуємо оснування і діяльність першої Філії Українського Католицького Університету в Буенос Айрес. Треба б сподіватись, що Україна поможе Вам в наші часи своїми священичими силами, щоб здобутки столітньої праці не пропали. Про це треба нам усім подумати, бо то наш довг вдячности аргентинському поселенню. Нехай це буде овочем святкувань Вашого Ювілею в цілій нашій Церкві.
Ваше поселення мало великих робітників на Христовій ниві — то були так все не малі числом монахи, монахині, між ними велика монахиня Мати Софронія ЧСВВ що жила великою візією розвитку українського поселення, яке стало сьогодні єпархією, численних наших працьовитих мирян, які трудились над нашим шкільництвом і вихованням молоді в Аргентині. Нехай цей Ювілей буде висловом вдячности для них за їх віддану працю.
Особисто не можу приїхати до Вас, бо вік і здоров’я не дозволяють мені, але серцем і душею буду з Вами, так як були ми якийсь час, Дорогий Владико, разом були на праці в Римі. Буду молитись за Вас і Ваш виноградник, щоб він став окрасою вселенської і нашої Церкви. Хай Боже Благословення буде у всьому серед Вас.
Ваш в Христі
+ Іван Хома
(єпископ Іван Хома, прокуратор Української Церкви при Апостольськім Престолі)
* * *
Рим, дня 8 вересня 1997
Преосвященніший Владика Єпископ Єфрем В. КРИВИЙ
Куритиба, Бразилія.
Слава Ісусу Христу!
Ваше Преосвященство, Дорогий Владико!
Радію дуже, що можу привітати Вас, Ваших священиків, монахів і монахинь, Ваших вірних з нагоди стільки Ювілеїв, якими Господь поблагословив наше численне поселення в Бразилії. Маємо за що дякувати Милостивому Богові, «який не покидає тих, що шукають Його» (Пс 9,11). Я був тут в Римі свідком усіх тих старань і дбайливості Апостольської Столиці й Преосвященного Кир Івана Бучка, що наше бразилійське поселення відвідував і ним журився, щоб ця велика наша еміграція мала свій духовний провід і полет до свого рідного розвитку. Початки поселення наших людей з України були дуже важкі, бо нікому було ними опікуватися, Західна Україна жила в тяжкій економічній кризі й не мала сили Вам помогти. Вашою долею журився тоді Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький, їздив до Вас з Божим словом і відвідинами навіть найдальше поселених наших людей по бразилійських пущах, як св. ап. Павло — пішки, на коні чи й на човні… Про одну річ просив би я наш нарід з нагоди Ювілею 100-літнього поселення: подякуйте Богові за тую поміч Слуги Божого Андрея, бо та поміч була напевно тим зерном, з якого виросло оте велике ювілейне дерево — Ваша Куритибська Українська Епархія св. Івана Хрестителя. Нехай ці молитви, подяка будуть рівночасно молитвами за прославу цього нашого духовного Велетня для його беатифікації. Нехай Ваш Ювілей 100-ліття буде перед Беатифікаційним судом свідченням про велику силу апостольського духа Митрополита Андрея і Ви могли б сказати перед історією словами св. ап. Павла: «Так, ми його (Слуги Божого) слава і радість» (1 Сол. 2,20), він посіяв Христове зерно у нас, щоб Церква наша збирала плоди по сто літах! Ми сьогодні спроможні післати духовну поміч нашій Україні в особах наших монахів-священиків і в особах наших монахинь. Яка це велика благодать, за яку нам усім треба дякувати в часі цих святочних днів Вашого Ювілею!
З такими думками хотів би я привітати Вас, Дорогий Владико і Вашу Паству у цей щасливий для нас усіх Ювілей. Будьте щасливі, що під основи Вашої будівлі клав свої цегли цей Слуга Божий, що чекає за нашими молитвами на день своєї прослави серед нас і серед Християнського світу. Хай Вас Бог благословить всіма своїми ласками, дальшим ростом та Його Пречиста Мати нехай береже від всяких лих світу цього.
Прийміть моє скромне благословення на день Ваших Святкувань!
Христос посеред нас! Ваш в Христі
+ Іван Хома
(єпископ Іван Хома, прокуратор Української Церкви при Ап. Престолі)
