В шостому столітті в Царгороді жив сирієць Роман (помер біля 560 року), який залишив для Церкви чимале число літургійних гимнів-пісень, які з грецька звуться кондаками, тобто короткими піснями. Серед його поетичної спадщини є славний Акафіст Благовіщенню — найкраща поема про Марію-Богоматір. Роман був дияконом при церкві у Влахернах, поетом і проповідником. Про його життя знаємо мало, хоч лишив понад шістдесят своїх поетичних творів, які увійшли в нашу Літургію і ми співаємо їх по сьогодні. Мав він окрему високу набожність до Богоматері і про це остались різні легенди. Поема кондак — то рід поетичної проповіді, яку частинно він співав, і решту піднесеним голосом рецитував. Такий був звичай. Був, отже, поетом-проповідником і традиція дала йому прізвище Сладкопівець. Є він визнаний Церквою святим. Ця поема-проповідь-кондак мала звичайно двадцять строф і починалась строфою-вступом. Ці вступи остались з назвою «кондак» по сьогодні.
Сьогоднішній кондак нашого празника Різдва Богородиці належить також Романові. Теми до своїх творів брав Роман зі св. Письма, а також з різних народних біблійних переказів, з яких оформились так звані апокрифічні євангелії. Наш, нині, кондак є найкоротший, бо має тільки одинадцять строф замість двадцять. Тему-думку першої вступної строфи взяв Роман з апокрифічного євангелія Якова, в якому розказується про велику печаль батьків Марії — Йоакима і Анни, які були бездітні до самої старости, і це в єврейськім побуті була майже ганьба, велике горе для подругів, сором і знак Божого приниження. Тую неславу Бог знімає з Йоакима і Анни і вони стають батьками Марії. Як воно було — не знаємо, хоч є чимало подробиць в описі того горя праведних батьків Марії. То перекази чи твори побожних авторів в народі.
- Послухаймо тепер, Д. Б. і С. чи вдома ще прочитаймо, цей кондак, як Роман по-мистецьки використовує своєю поетичною уявою і побожним хистом цю славу бездітности і появі народження на землі Марії, яка стала потім до кінця віків Матірю нас спасених. Слухаймо уважно: «Йоаким і Анна з неслави бездітности і Адам і Ева від тління смерти визволилися. Пречиста у святім різдві твоїм. Його празнують люди твої з провин прогрішень ізбавлені, як кличуть до тебе: Неплідна родить Богородицю і кормительку життя нашого». Чи не чудово сказано і знаменито про все, що сталося в народженні Марії?! Коли Марія приходить на світ, її батьків Господь визволяє від гіркої неслави бездітности, точно так само, каже те «І», як Адам і Ева, тобто все людство, усі ми, визволилися від тління смерти… Тут є клопіт з перекладом. Хто зрозуміє слово «тління»? Походить воно від дієслова «тліти», але не відповідає воно вповні грецькому «фтора», яке є куди сильнішим, бо означає: загибель, знищення, зруйнування, навіть поголовну смерть або мор! Все те є наслідки першого гріха, які успадкували ми від наших прабатьків. Новий Адам — Ісус Христос, Його Мати – нова Ева принесли життя, рятунок, вічне щастя, кінець загибелі. Бездітність Йоакима і Анни — то знак смерти їхнього роду, Марія і потім її Материнство — то спасення людства, то новий спасенний людський рід, для якого Христос смертю смерть подолав і вічне життя з вічним щастям дарував! У неплідності, якою скінчився б їхній рід, родиться Богородиця, а з нею прийшло спасення, тобто рятунок від тієї первісної провини і всіх особистих. Тому той нарід, — «люди твої», — продовжує Роман, — кличе радісно сьогодні: «Неплідна родить Богородицю і кормительку (тобто Матір!) життя нашого» (в Бозі)! Чи не поетично і при тім так коротко сказана велика правда і таїнство нашої віри — воплочення і відкуплення, правди нашого духовного Буття, які відбулися через Марію, якої празник приходу на світ торжественно сьогодні празнуємо. То поетичний геній Романа Сладкопівця! Його словами ми виховуємось і вчимось, а приклад його великої набожности до Богоматері спонукає нас усіх бути звеличниками і щирими дітьми Марії Богоматері! То перша роздума про цілість сьогоднішнього кондака. А тепер бодай коротко ще про цей кінцевий оклик, яким потім кінчиться кожна строфа цілого кондака-проповіді, знаменитої поеми святого Романа.
- «Неплідна родить Богородицю!» Неплідність в Старому Завіті — то велике зло і горе подругів. Вони переживали важко свою неміч, бо знали зі св. Письма Божий плян буття у Божій заповіді і благословенні для перших подругів: «Будьте плідні і множтесь і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Бу 1,28). То більше чим заповідь і зарядження Боже. Потомство-діти то Боже благословення, як Шевченко каже: «діти Божа благодать!» І ось хтось того щасливого благословення не отримав, не має, то противне Божому велінню, поганий знак, причина до ганьби і неслави серед людей. Маємо багато прикладів в Старому Завіті бездітности у подруг і описи їх важких переживань і великої щасливої радости, коли цю неславу Бог знімає. Великі жертви і молитви заносили ті, що це переживали і з вдячности часто віддавали таких дітей на службу Богові, уважаючи їх власністю Божою.
У випадку батьків Марії, вони отримали незвичайний дар від Бога, бо народили таку дитину, що стала потім духовною Матірю нас усіх, і більше того, — Матірю Бога самого. Роман глибоко в дусі св. Письма сприймає ці два факти, протиставить їх: безплідність і тая, що буде Матірю того, що скаже про себе: «Я є дорога, істина і життя» (Ів 14,6) і той самий євангелист скаже про Ісуса Бога Слово, що «в ньому було життя і життя було світло людей» (Ів 1,4), а Ісус з великим наголосом у своїй проповіді сказав: «Бо як Отець має життя в собі, так і Синові дав, щоб мав життя в собі» (Ів 5,26). З підкресленням це наводжу, щоб ми не лякалися цього великого слова «Богородиця», як лякаються його деякі секти і заперечують його, не розуміючи його змісту. Марія є справжня Мати Божа, Ісус є справді Бог і людина, Спаситель всього людства. Як предвічний Бог — Він роджений споконвіку від Отця і в часі, на землі – Він Син Марії, і як Бог Він кликав Її «Мамо»! Вона, як Його Мати стала Матірю великої Ісусової сім’ї, відкупленої Ним, якій ім’я Церква. Марія — Мати Церкви і Її Різдво то начало того благодатного факту в Христі. То те Романове «Люди Твої», Люди діти Марії, до яких ми, все людство, належимо через Її Сина.
- «Кормителька життя нашого»! Дехто з коментарів творів Романа каже, що цей кондак радше посвячений батькам Марії. Так воно, стисло беручи, не є. Безплідність батьків Марії послужила Романові для поетичного протиставлення двох Матерей, але наголос Роман ставить ла Другій Еві — Марії і називає її «кормителькою життя нашого». У грецькім тексті «кормителька» — «трофос» — то тая, що кормить дитину грудьми — то мати і тая, що дитину виховує. Це справжня мати і те має на думці поет Роман, коли називає Марію кормителькою-матірю життя нашого. Марії завдячуємо наше життя в Бозі через Її Сина Ісуса Христа. Тому така радість в день Її уродин!
Ось, Дорогі Браття і Сестри, великий зміст оклику кондака. Поети є щасливі тим. що своїм хистом вміють так віднайти слова з нашої мови, що ними потраплять висловити навіть глибокі Божі таїнства, непонятні дороги Божої благодаті і силу Божої Мудрости. Поетові Романові помогли в цьому його велика любов до Богоматері, від Неї той високий полет його думки на крилах благодаті для Її прослави як нашої Матері.
Роздумуючи над подією народження Марії, Роман бачить Її у своїй візії і в історії між нами і славить день Її уродин з вірою і радістю. Він при кінці своєї поеми-кондака каже, що Марія «принесла світло для світу, Вона — радість світу, Вона справжня посередниця ласк для людей, вона оборонний мур, кріпость і гавань для тих, що надіються на неї… Кожний християнин має в Ній покровительку, оборону і надію спасення!»
Нехай ці слова св. Романа в його поемі на честь Різдва Богородиці стануть сьогодні нашими словами, як дітей, що вітають свою дорогу Матір в день Її народження! Амінь.
о. Іван Музичка
