З НАГОДИ 90-ЛІТТЯ ЖИТТЯ І 60-ЛІТТЯ СВЯЩЕНСТВА
ОТЦЯ МІТРАТА ВОЛОДИМИРА АНДРУШКОВА
Відомий в широкій українській громаді в Америці, о. мітрат Володимир Андрушків обходив минулого червня 60-ліття священства і своєї ревної душпастирської праці для Бога і повірених йому вірних, а під кінець листопада 1996 обходив 90-ліття життя. Життєвий шлях о. мітрата Андрушкова дуже різноманітний і повний на добрі діла для свойого народу і для Церкви, якій присвятив своє трудяще життя на різних постах.
Отець Володимир народився в княжому городі Львові. Його юність пройшла в тому місті — центрі нашого церковного, культурного і політичного життя Галицької України. Молодий, жвавий повний енергії «Дзюньо», як кликали його шкільні товариші, брав жваву участь від юнацьких років. В. Андрушків розпочав в Академічній гімназії у Львові середню освіту. Андрушків належав до тієї генерації, яка брала жваву участь в тодішному національному житті, за що попав в конфлікт із тодішним окупантом. Не закінчивши восьмої кляси гімназії, мусів залишити дорогий йому Львів і шукати кращої долі у широкому світі. Перший етап його одисеї це Берлін, де він знайшов доброго опікуна в особі о. прелата П. Вергуна, Апостольського Візитатора для українців католиків в Німеччині. Отець прелат Вергун, маючи дуже добрі зв’язки з німецькими католицькими кругами, спрямував молодого Володимира до Мюнхену, де існувала Колегія св. Андрея під проводом вченого богослова д-ра Бауера. Поручення до о. Бауера одержав Володимир також від Митрополита Андрея Шептицького. Для завершення середньої освіти молодий Андрушків поїхав на якийсь час до Чех, де існувала Українська Гімназія від 1925 року. Повернувши до Мюнхену, Володимир Андрушків, мешкаючи в Колегії св. Андрея, вписався на мюнхенський університет, де студіював богословію від 1929—1936 р. В час студій одержав діяконські свячення з рук Владики Николая Чарнецького в 1932 році. Після закінчення повних теологічних студій на мюнхенському університеті одержав Тайну священства з рук Єпископа Никити Будки в 1936 році.
Отець Андрушків мріяв бути місіонарем в Україні, але в тих часах це було неможливим, отже він рішився виїхати на душпастирську працю до Америки. Владика Константин Богачевський радо прийняв молодого зі солідним знанням богословії священика до свойого Екзархату. Першим призначенням о. Володимира була парафія Нантікок в Пенсильванії (1937—1938). В роках 1938—1944 о. Андрушків учителював в Духовній Семінарії в Стемфорді (в гайскул і коледжі), а рівночасно якийсь час сповняв душпастирські обов’язки для малої громади в Стемфорді. На короткий час перейшов на парафію до Пассейку. Деякий час душпастирював в Пальмертоні Па, а згодом в Скрентоні (1946—1952). В Бруклині заложив цілоденну школу, для якої побудував новий будинок з великою залею. Найдовше о. Андрішків душпастирював в парафії Коговз, штату Ню Йорк, бо аж 25 років (від 1960—1985).
Всюди, де Отець Андрушків душпастирював, брав живу участь в життю місцевої громади, яка з вдячністю згадує свойого дбайливого душпастиря. Багато праці о. Андрушків присвятив Братській Організації Українців Католиків «Провидінню», якої був духовником та часто помішував свої духовні науки в часописі «Америка». Отець Андрушків був також якийсь час редактором дієцезального Тижневика «Шлях» у Філядельфії. З приїздом на волю Блаженнішого митрополита Йосифа Сліпого о. Андрушків став послідовником великих ідей Блаженнішого Патріярха Йосифа, організуючи Товариство священиків «св. Андрея», якого був головою, та співредактором відновленого всященичого журналу «Нива». За заслуги для Церкви Блаженіший Патріярхат Йосиф нагородив Отця Андрушкова гідністю мітрата.
Господь наділив о. Андрушкова приємним теноровим голосом та талантом мистця маляра, який він удосконалював під проводом великого майстра пензля Михайла Мороза. Малярство для о. мітрата Андрушкова попри його священичі обов’язки є шляхетним «гобі».
Тепер, коли патріярший вік не дозволяє о. мітратові виконувати всіх священичих обов’язків, Преосв. Владика Василь Лостен взяв свойого заслуженого священика під свої опікунчі крила і примістив його в Колегії св. Василія в Стемфорді, де о. мітрат має змогу кожного дня відправляти Службу Божу і час до часу править Службу Божу для Сестер Місіонарок Божої Матері в їхній каплиці. А решта днів о. мітрат Володимир проводить на молитві за свою Церкву і нарід в Україні і на поселеннях і чується щасливим, що дочекався свободи для своєї Церкви і народу, для яких посвятив своє життя.
В. Ленцик