В резолюціях Одинадцятого Конгресу Українців Америки від дня 6 – 8 жовтня 1972 року, які опубліковано 7 лютого 1973 року, в сьомому розділі, в точці п’ятій написано, що Конгрес «з признанням відзначає всенародню акцію патріяршого руху, яку очолюють в ЗСА Рада Українських Організацій за Патріярхат Помісної У КЦеркви та Крайове Товариство за Патріярхальний Устрій УКЦеркви, які особливо причиняються до підтримки владик у їх заходах завершення УКЦеркви патріархатом».
«З признанням» слід відзначити, що в своїх резолюціях УККА невірним інформуванням суспільства допустився до свідомого перекручення існуючих і відомих фактів.
УККА не має жодного права, документу, доказу чи свідчення про те, що Рада Українських Організацій за Патріярхат УКЦ і Крайове Товариство за Патріярхат УКЦ очолюють всенародню акцію патріяршого руху.
УККА, як «організація організацій», в більшості політично-групових, їхніх прибудівок, або ними опанованих – не має легальної ані фактичної підстави кумулювати два окремі незалежні товариства, втому товариство неполітичне й нечлена УККА, в одну спільну акцію, яка не існує.
УККА не має права рівняти партійно-політичні експозитури зі статутовою незалежною організацією церковно-мирянського характеру і накидати громаді штучну репрезентацію патріярхального руху.
УККА, як інструмент політичної дії групових сил цілево не відмежовує політично-групових акцій від церковно-мирянських, щоб останніми піднести морально престиж першим, без уваги на широке використання цього явища большевиками у наступі на УКЦеркву в краю і діяспорі.
УККА свідомо промовчує нелегальний і диверсійний характер створення т. зв. Ради в Чікаґо з претенсіями на терен існування Товариства за Патріярхат, і для цілей, для яких воно працює. Промовчує тому, що це діялось не без відома його керівництва.
В резолюції УККА вставлено облудне ствердження про нашу підтримку «владик у їхніх заходах…» Відомо ж, що ці владики, які послушно виконують накази Римської Курії, про нас пишуть як про мирян в лапках, опонують Верховному Архиєпископові в його нелегкій праці над збереженням єдности УКЦ – нашої підтримки не мають, і не будуть мати.
Промовчуванням Ґенези «Ради» й поспішним підрівнянням її до Крайового
Товариства за Патріярхат УККА дав доказ патронування «Раді» і обов’язку піклуватися нею.
УККА закриває перед громадянством дивну і незрозумілу подвійність його «патріярхальних заходів»: маючи власну «Церковну Комісію» він стояв за кулісами творення Чікаґівської «Ради», яку після створення негайно прийнято до УККА, в склад цієї ж «Церковної Комісії». Творцями Ради були виключно члени УККА. Цей замкнений в собі цикль акцій не має нічого спільного з громадським правопорядком і радше репрезентує неконтрольоване ніким гуляйполе для партійних вождів нижчої ранґи.
П’ята точка, сьомого розділу, резолюцій УККА, яка появилась без участи й відома Крайової Управи Товариства за Патріярхат, являється посяганням на працю й незалежність Товариства. Таке велось і раніше з форумів СКВУ, Координаційного Комітету та інших ініціятив партійно-політичного походження.
Назва «Одинадцятий Конгрес Українців Америки», якою тепер охрестили «Конґрес Українського Конгресового Комітету Америки» є необдумано претенсійна і має тоталітаристський посмак. Вона ображає українців – нечленів УККА. А між ними й членів нашого Товариства.
Це меморандум було здержанне від публікації на час готувань до зустрічі із їх Блаженством Кир Йосифом І і час його відвідин у ЗСА.
