В липні місяці минулого року у Фордгемському університеті в Ню Йорку відбувся науковий семінар на тему становища Української Католицької Церкви в зв’язку зі змаганнями до її структурального завершення патріярхатом. Як було про це звідомлено, доповідачами були самі визначні неукраїнські науковці, отці єзуїти, та один цивільний професор, німецької національности. Матеріяли цього семінаря вже видані по-англійському, і їх можна набути у кожному відділі нашого товариства.
Через активну участь в семінарі отців єзуїтів заговорили про цей семінар не тільки єзуїтська верхівка, але й один з найвищих церковних чинників у Ватикані.
Насамперед, коли у Ватикані дізналися про відбутий семінар, його тему, авторів і тези виголошених доповідей, секретар стану Кардинал Жан Війо написав листа до генерала єзуїтів Аруппе вимагаючи вияснення, чому Інститут імені Папи Івана 23-го заанґажувався в українському русі за патріярхат, та чому до цієї акції змобілізовано таких авторів як о. Малоні, о. Фльоріді та о. Де Вріс, професор понтифікального каледжу в Римі.
Генерал Аруппе, який є головою всієї єзуїтської організації, написав тоді подібного змісту листа до отця Має, який є також єзуїтом, і має становище голови «Колеґіюм Руссікум» в Римі, та зверхність над Інститутом Папи Івана 23-го в Ню Йорку. В свою чергу отець Має написав листа до голови цього інституту отця МекКарті, даючи йому догану, як також усім іншим єзуїтам, що брали участь в семінарі, за активність в українській справі. Активні в українській справі отці єзуїти мають тепер обов’язок виправдатися за свою активність перед проводом своєї організації, яка в свою чергу мусітиме написати відповідні вияснення секретареві стану Кардиналові Війо.
З цього ми бачимо скільки визначних церковних достойників інтересуються згаданим семінарем і чому, та що є причиною їхнього занепокоєння. Звичайно, прихильні нашій справі єзуїти зможуть оправдати свою участь в семінарі своїми особистими поглядами та правом висловлювати їх на любому форумі, який не є противний католицькому вченню. З цього бачимо також як байдуже і недбало потрактувала цю справу наша політична і католицька преса. Вона ні одним словом про семінар не згадала своїм читачам, не мала ні одного свого кореспондента на ньому і виявила повну іґноранцію одної з найуспішніших акцій нашого товариства в обороні Церкви. Здається, що треба аж чужинцям повчити нашу патріотичну пресу про те, що важне для церкви й народу, а що ні.
