Перший Листопад в історії українського народу, в історії його змагання до волі і незалежности має особливе значення і тому стараємось цієї дати не забувати. Тим більше належить пригадати цю дату у наш час. Щоб можна було краще оцінити наше, послане Богом сьогодення, треба хоч на хвилину застановитись і глянути в минуле. Мимоволі, кожного року, коли зближаємось і стоїмо перед датою першого листопада, то перед нашими очима постають дві історичні події, які визначали наше майбутнє.
Першою історичною подією є, коли після століть у перше, на львівській ратуші з’явився блакитно-жовтий прапор, який був виявом проголошеної вільної і незалежної Української Західної Народної Республіки. На жаль не довго український народ і княжий город Львів втішався своєю волею і незалежністю. Обороняючи цю волю і незалежність українського народу, прийшлось дорого, дорого платити, найдорожчою ціною, а нею є ціна крови, людське життя. І скільки тих життів загинули смертю героїв!.. Вони поклали своє життя за те, щоб нам краще жилося, щоб ми не були невільниками, але справжніми господарями у своїй хаті.
Тому Перший Листопад пригадує нам згадати пам’ять тих, що впали у боротьбі за український народ, його свободу, незалежність і волю. Пам’янути їх світлу пам’ять і занести наші щирі молитви до Всевишнього Господа Бога і Матері Божої за спокій їхніх душ, бо вони сповнили найбільшу Божу Заповідь — любов, з любови віддали своє життя. Ми ж виростали на їх почві, несучи, ними запалений смолоскип світла, правди, віри, надії і любови, до волі, свободи і незалежности українського народу. Не був це легкий шлях, на якому падали і падали все нові безчисленні жертви… Вкінці дочекались цього вимріяного і водночас несподіваного воскресіння української суверенної, соборної і самостійної держави. І сповнилось те, за що український народ так довго, довго змагався і вже навіть втрачав віру у свою перемогу, у здійснення нашого сьогодення.
Другою нашою історичною подією є сумна подія, яка довершилась з волі Всевишнього Триєдиного Господа Бога, це смерть князя нашої Української Церкви Митрополита Андрея Шептицького. Це була незрівняно велика втрата не тільки нашої Церкви, але вцілому для українського народу. Слуга Божий Андрей держав високо релегійний і національний прапори українського народу і перенісся у Божі засвіти у найбільш критичний час для нашої Церкви й українського народу. Господь послав нам Митрополита Андрея, який покинув розкішне життя у своїх батьків, а перенісся до суворо-скромного, монашого життя, щоб згодом, як біблійний Мойсей, що через сорок років вів свій ізраїльський народ до обіцяної землі, став на чолі свого народу і провадив шляхом правди і любови до української обіцяної землі — свободи і незалежности українського народу, себто до сучасного українського сьогодення. Слуга Божий Андрей, це вийняткова, унікальна і неповторна особистість, це Духовний Велетень українського народу.
Тому і приводу Першого Листопада варто глянути і порівняти наше сьогодення із вчорашнім. Правда наше сьогодення, під словом наше слід розуміти український народ, в Україні не є найкраще, а зокрема під економічним оглядом. Це незаперечна істина! Коли глянемо у наше вчорашнє, троха вдумаємось і згадаємо наших попередників, які невідклично і безустрашно змагались, боролись і віддали своє життя за наше сучасне сьогодення, себто за суверенну, соборну і самостійну українську державу, тоді ми побачимо зовсім інші виміри.
Якщо ми справді троха глибше застановимось над нашим сьогоденням і пригадаємо собі, ось це минуле, за яким дехто сьогодні затужив, забуваючи, ті часи, коли боявся відкрито говорити правду, старався за всяку ціну пристосуватись, а навіть уподібнитись до «старшого» панівного брата. Якщо взяти до уваги весь український народ, то серед нього не багато було Стусів, Чорноволів, Сверстюків, Горинів, Горбалів, Світличних, Алл Горських, Шухевичів, Шумуків, які мали відвагу сказати свою українську правду, правду українського народу, який голодував і мільйонами гинув мовчки з голоду, не тільки в 1933 роки, але також у роки після Другої світової війни. І всеж таки, тоді коли український народ був доведений до самої крайности, чого він сам навіть не був того свідомий, за вийнятком українських апостолів, воскресла Україна до свого незалежного і самостійного життя. Вчорашні Савли, стали сьогодні непереможними Павлами і готові, як і Павло віддати за Українську Віру, за Український Народ своє життя. Україна з’явилась на картах світу. Ми перестали бути безбатченками, а стали господарами на своїй рідній багатій землі. Юди, що дальше бажають продавати свою Україну, може прозріють…
Перший Листопад, його герої і всі українські герої різних часів і періодів, що віддали своє життя, Слуга Божий Андрій і його наслідник Патріярх Йосиф утверджують нашу віру в перемогу світла над темрявою, добра над злом і правди над брехнею. Молім Всевишнього Триєдиного Господа Бога за тих, що віддали життя за суверенну соборну і самостійну Україну та щоб допоміг українському народові успішно побороти сучасні різні релігійні й економічні труднощі.
М. Г.