Сьогодні стоїмо на порозі місяця жовтня і вже немає найменшого сумніву, що заплянований Перший Собор Української Католицької Церкви, невідклично відбудеться у княжому городі Львові і розпічнеться, у п’ятницю, 4 жовтня 1996 року реєстрацією і закінчиться 10 жовтня. Звичайно такого формату подію, як Собор, у житті Української Церкви, яка підноситься, після довголітніх і важких переслідувань, із колін до творчого життя належить привітати і гаряче, гаряче молитись за його успіх. Це справді великого значення історична подія, яка може, а сподіємось напевно буде, визначувати майбутнє нашої Церкви-страдниці.
До речі, Собор відбудеться у ювілейному році, 400-річчя Берестейської Унії Київської Церкви з вселенською римо-католицькою Церквою. Це справді багатомовна, хоч і не однозначна історична подія, яка заслуговує на особливу увагу і водночас зобов’язує нас до творчої дії. Власне у цій історично-ювілейній події пробивається дуже виразно, ця невидима животворяща сила Святого Духа. Якщо тільки поверховно приглянутись до пройденого історичного процесу нашої Церкви після Берестейської угоди побачимо, що це були неймовірно тяжкі часи для нашої з’єдиненої Української Церкви. На неї ішов наступ з різних сторін, не тільки наших ворогів, але також наших ріднокровних братів, а в першу чергу від нашого історично славного козацтва. В тих обставинах було видержати і непохитно встоятись не було легко і тут напевно діяла сила Господня – Святий Дух, який посилав нашій Церкві відданих і розумних пастирів-владик та утверджував сильну віру мирян, які непохитно вірили у поєднання нашої Церкви з римо-католицькою Церквою. Це є той шлях, що провадить до того євангельного — «щоб усі були одно».
Цей перший Собор Української Католицької Церкви відбувається також у нелегкий і дуже критичний час, у час, коли наша Церква ще гоїть свої рани, але напевно Собор буде продовженням святих ідей Берестя і напевно скріпить основи нашої Української Католицької Церкви.
На Соборі будуть всесторонньо заступлені делегати мирян, священики, монаші чини і владики з України і Діяспори, а також будуть запрошені гості. Це буде широка поляризація думок навколо прийнятої Постійним Синодом тематики, яку подаємо за «Обіжником — 3», Секретаріяту Собору. Наради відбуватимуться по комісіях, яких затверджено п’ять, як слідує:
- формація священиків: владика Софрон Мудрий і о. Йосиф Андріїшин;
- академічна формація священиків: д-р Борис Ґудзяк (директор Інституту історії Церкви, Львів, Україна) і о. д-р Андрій Чировський (директор Інституту східньо-християнських студій, Оттава, Канада);
- справи родини: о. Ярослав Будуйкевич (викладач Івано-Франківської семінарії, Україна) і проф. Степан Вовканич (Львів, Україна);
- катехизація: о. Мирон Бендик (ректор Катехитичного інституту, Дрогобич, Україна) і с. Луїза Цюпа (Катехитичний осередок, Львів, Україна);
- молодь: владика Петро Стасюк і Теодор Ґудзяк (голова організації «Українська молодь — Христові», Львів, Україна).
З названих вище комісій, їх голов і заступників, виглядає, що тематика специфічна і суто внутрішня. Напевно під час самих нарад вирине ще чи мало додаткових життєвих проблем, до яких собор буде мусів зайняти своє становище. Перед учасниками собору поставлені не легкі завдання, які прийдеться спершу визначити і прийняти, щоб можна їх запропонувати для Синоду УКЦеркви для їх затвердження. У своїх рішеннях делегати повинні мати на увазі чотириста річний пройдений шлях нашої Церкви разом з вселенською римо-католицькою Церквою, задержавши свої первісні обрядові основи. В основному змагати, під кожним оглядом, у першу чергу, до нашої церковної однообразности у всіх аспектах. Без сумніву, це не легке завдання до осягнення, але для цього потрібно робити всі спроби.
Учасники собору під час своїх нарад повинні взяти до уваги проблему, яка сильно пробивається у посланнях і працях Святішого Отця Івана-Павла II екуменічний діялог, щоб на порозі двадцять першого сторіччя осягнути молитовну єдність у Христовій Церкві.
Також слід звернути увагу і підкреслити, що це вперше в історії нашої УКЦеркви, що миряни беруть участь у соборових нарадах. Це діється згідно з Вселенським Собором Ватиканським II, який сказав, що миряни мають не тільки обов’язки супроти Церкви, але й права. Це також важливий історичний факт. Сподіємось, що делегати вив’яжуться зі своїх, правда, не легких завдань. Щиро бажаємо нашим делегатам багато успіхів у соборових нарадах.
Беручи до уваги різні труднощі, які стоять перед Собором, нам нічого більше не залишається, як тільки гаряче молитись за повний успіх нарад Собору, щоб Всевишній Триєдиний Господь і Покровителька українського народу Пресвята Богородиця Діва Марія нагородили делегатів, а зокрема, керівників Собору глибоким умом і, щоб всі проблеми розв’язували у справжньому дусі християнської любови, бо любов — основа животворящої Христової Церкви.
М. Г.
