Спливають роки, мов весняні води,
Минає бистро молодість ясна.
Ось був світанок…
Вже й сонце заходить,
Вже й надвечір’я нашого життя.
Як блискавично весни різноцвітні
Нам у дитинстві майнули крилом.
Остались тільки мрії заповітні…
І все здається неймовірним сном.
Травень і червень бистро промайнули
В калейдоскопі різних кольорів.
Суниці ніжним запахом дихнули,
В душі бринять ще трелі солов’їв.
Гарячий подих липневої ночі
Овіяв Душу нам літнім теплом,
І думка в юність повернутись хоче
В безмежній тузі за рідним селом.
Жнивами щедро радує нас літо,
Дарунки осінь несе нам рясні,
А я ніколи не можу забути
П’янкі весняні фіялкові дні…
Всі пори роки по-свому красиві,
Але для мене найкраща — весна,
Бо дні дитинства згадує щасливі
І давні мрії юного життя.
Подумать тільки, як швидко минають
В житті людини в старості роки,
Згадайте друзів, яких вже немає,
Які на той світ уже відійшли.
Хоча у мене роки вже похилі,
Та неохота цей світ покидать,
І поки доля дарує ще сили,
Я буду пісню радісну співать!..
Богдан Мигаль,
Ф. Іскало
Рожище
Небесна брама
За перелазом —
Небесна брама,
Що існувала
Вже за Адама.
Небесна брама,
На всіх чекає,
Небесна брама
Не всіх приймає.
Через небесну
Не всіх вітають
(Там без паспорту
Тебе впізнають),
Лиш щедрих, чесних
Туди впускають,
Скупих, нечесних
В пекло справляють.
Якщо не втер ти
Сльози сирітці,
Не допоміг ти
Бідній вдовичці,
Не віддав частки,
Що тобі дано,
Не май надії
Ввійти в цю браму.
Щоб не лишитись
У псячій буді,
Роби, що роблять
Добрячі люди,
Поможи ближнім,
Що є в потребі,
А те запишуть
Тобі там, в небі.
