Покійна Анастазія Псуй, з дому Войчак, належала до тих осіб, на плечах яких спочиває наше мирянське і громадсько-політичне життя. Вона віддано піддержувала ідеї св. п. Патріярха Йосифа, брала участь у мирянському русі, була постійним читачем журнала «Патріярхат», а також брала активину участь в організованому жіночому русі, будучи його членом. Анастазія Псуй перенеслась у Божі засвіти після довгої і невиліковної недуги — параліч, прикута до крісла, 11 лютого 1995 р. на 75 році життя. Покійна Анастазія не забувала своїх організацій і товариств. Перед своїм переставленням, чого вона була дуже свідома, залишила свої тяжко запрацьовані заощадження своїм, її близьким організаціям, товариствам і пресовим органам. Журнал «Патріярхат» для покійної Анастазії був дорогим, і в своєму завіщанні залишила на його появу п’ять тисяч долярів. На жаль, вже не маємо можливости скласти щиру подяку Анастазії, тому просимо молитов за спокій душі покійної.
Справді, покійна Анастазія належала до виняткових осіб у нашій громаді. Як вище сказано, на таких людях спочиває вся вагома праця нашої громади і Церкви. Анастазія Войчак народилась 1920 року у Торонто — Канада. У 1929 році її батьки, Анна й Ілля Войчак, повернулись до свого рідного села Свобідка, що на Тернопільщині. Три старші сестри Анастазії залишились жити в Канаді у своєї тети.
Юнацькі роки Анастазія прожила в рідному селі батьків на золотому Поділлі. У листопаді 1943 року Анастазія вийшла заміж за односельчанина Володимира Псуя. На жаль, недовго прийшлось молодій парі втішатись подружним життям у своєму селі, бо перед другим приходом більшовиків прийшлось їм шукати кращої долі на невідомому Заході. Деякий час Анастазія зі своїм мужем Володимиром Псуй жили в таборі для втікачів у Німеччині. У 1947 році подружжя Псуй емігрувало до США і спершу поселились у Нью-Йорку, а згодом перенеслись жити до Ньюарку. Вони зразу, як приїхали до США, включились у громадське життя. Анастазія стала активним членом 28 відділу Союзу Українок. За віддану і взірцеву працю управа 28 відділу УСА нагородила Анастазію почесною грамотою.
У 1993 році Анастазія втратила вірного друга в житті, свого мужа Володимира. Після його смерти Анастазія відчула глибоку самітність. Покійна Анастазія прожила мужньо останніх дванадцять років свого життя прикутою до крісла.
Слід відмітити, що покійна Анастазія була дуже роботящою жінкою. Допомагала усім, на скільки їй вистачало сил. Понад усе вона була глибоко релігійною жінкою, була справді практикуючою християнкою. Могла б під тим оглядом бути прикладом для багатьох. У своєму житті Анастазія була все упорядкованою і так упорядковано приготовлялась до відходу у Божі засвіти. Покійна Анастазія гідна нашої уваги і наших молитов. Хай пам’ять про неї надовго залишиться між нами.
