Завжди з охотою і приємністю йду на Йосифинські читання у Львові, які проводить Клюб української греко-католицької інтелігенції. Відкрита творча атмосфера читань притягає ще тим, що на них завжди виступають цікаві люди (духовні особи, світські вчені), які вносять щось нове, якісь нові погляди на життя та діяльність Патріярха Йосифа. А започатковані вони в січні 1993 p., в 30-ту річницю виходу Патріярха на волю, і відбуваються у бібліотеці діяспорної літератури м. Львова.
Такими вони були і цього 1996 року. Організаторами, крім Клюбу української греко-католицької інтелігенції та згаданої бібліотеки, стали ще й Львівська Крайова організація Українського філателістичного Товариства ім. академіка А. Кримського і недавно створене Товариство шанувальників шляхетського чину. З цієї нагоди в читальній залі було розгорнуто виставку «Ієрарх незбагненного Божого провидіння». Провідні вчені-релігієзнавці порушили тему внутріукраїнського екуменізму та насвітлили кілька малознаних сторінок з недавнього минулого Української Греко-католицької Церкви. Так, проф. Олег Гринів привернув увагу до праць кардинала Йосифа Сліпого про джерела єдности Української Церкви з Апостольським Престолом, а доктор Михайло Гайковський уперше оприлюднив зміст виявлених у архівах чернеток Митрополита Андрея Шептицького з 1940 року. У них митрополит висловлює погляди на особу владики Йосифа Сліпого як на наступника Глави нашої Церкви, пророкує часи репресій і гонінь на Церкву з боку більшовицької влади.
Голова філятелістичного Товариства (Роман Бишкевич) дав цікаву інформацію про організацію філятелістичних виставок, присвячених світлій пам’яті Ісповідника Віри Патріярха Йосифа. Протягом останніх років таких виставок по всій Україні організовано більше 15. Нещодавно оригінальну виставку з колекції американського українця, доктора Романа Смика відкрито у м. Бориславі на Львівщині.
Добре, що є такі читання, добре, що вони притягають до себе все більшу увагу і спонукують вчених, релігієзнавців до всебічного і глибокого вивчення постаті Великого Патріярха. З часом настане потреба публікації матеріялів цих читань, ознайомлення широкого загалу не тільки з сторінками біографії Патріярха, але його ідеями, думками про нашу Церкву, про нашу духовність.
На сьогодні, коли Українська Греко-католицька Церква, можна сказати, спинається на ноги, розбудовує свою структуру, вирішує дуже багато складних завдань, ідеї Патріярха Йосифа стають ясним дороговказом як для кліру, так і мирян, для віднайдення себе у цьому важкому протирічивому світі. Важке матеріяльне становище, соціяльна скрута з кожним днем кидають наших людей у зневіру, байдужість до свого обряду, традицій і звичаїв, впливають на втрату моральних орієнтирів у житті. Тому вони шукають опори, скріплення на дусі та обнадійливих сподівань щодо свого майбутнього.
Для цього Церква має багатющий матеріял з життя та діяльности Ісповідника Віри Патріярха Йосифа.
Для прикладу можемо звернутися до двох сторінок діяльности Патріярха Йосифа, що пов’язані з Великою вірою у кращі часи нашої Церкви, про духовне піднесення і національне відродження її вірних.
Після ліквідаційного для Української Греко-католицької Церкви так званого Львівського собору 1946 р. у нелегкій ситуації перебували і єпархії в українській діяспорі. Як пригадують отці і миряни, на той час не було повної і точної інформації про Львівський собор, про долю ієрархів і священиків, братів і сестер численних монаших згромаджень.
Перешкоджали цьому інформаційний кордон, шалена пропаганда і дезінформація про Церкву і її вірних. Натомість деклярувалося, що на соборі його учасники добровільно зірвали з Римом і перейшли до прадідівської православної віри. Одні не могли зрозуміти цього, що сталося, інші були вражені цими подіями і не знали, як дальше поступити. Все це вселяло байдужість, а то й безнадію вірних, що у чужому середовищі поволі почали забувати про свою Церкву і Батьківщину.
З виходом Патріярха Йосифа на волю Церква оживає, організовується і наповнюється силою віри, любови і надії.
Думається, що не тільки поява самої постаті Ісповідника Віри, його самопосвята справі відродження Церкви, а, перше за все, невтомна праця серед різних релігійних громад греко-католиків по всьому світі підняли Церкву до життя. У ті часи він об’їхав усі малі й великі парафії, де тільки були вірні, проповідував, научав, організовував, наводив лад, скріпляв на дусі.
Всюди купував землі, знаходячи відповідні кошти, допомагав у будівництві храмів, манастирів, духовних навчальних закладів, релігійних закладів. Організовував Церкву на поселеннях як цілісну структуру, дисциплінував церковне життя. Тому навколо церков збирається і об’єднується все українське, щоб втриматися від асиміляційних процесів серед інакомовного світу.
На сьогодні всім нам, священикам і мирянам, треба знати і пам’ятати, мати як керівництво до дії оцю титанічну організаторську й місійну діяльність Патріярха. Зробити все, аби тут, в Україні, його ідеї служили справі духовного і національного відродження.
Інша сторона. Патріярх Йосиф постійно думав про майбутнє нашої Церкви, про її кадри, від яких буде залежати її подальша доля.
Ніхто тоді, у 60-ті роки, не міг точно знати, коли постане Українська держава і відродиться Церква. А Патріярх твердо і вперто вірив і робив усе, щоб коли прийде слушний час, Церква мала висококваліфіковані європейського рівня кадри і свою богословську науку. Будуються духовні навчальні заклади, організовуються видавництва (оо. Василіян, УКУ ім. св. Климента Папи й ін.), видається богословська наукова, історична, катехитична література.
Інколи Патріярха питали, нащо ми стільки друкуємо літератури і все відправляємо на склади, коли вона буде потрібна. А він відповідав, що треба дуже вірити, і цей час прийде. Такий час настав. Є у Львові бібліотека діяспорної літератури, в інститутах і різних наукових закладах є невеликі бібліотечки духовної і наукової літератури. Але цього замало. Таку літературу необхідно перевидавати і доводити до широкого загалу. Бо за нею майбутнє Церкви, як і майбутнє у добре вишколених кадрах.
Такі думки прийшли під час Йосифинських читань. Творча атмосфера і науковий пошук робить дуже добру справу в пропаганді духовної спадщини Патріярха, його самовідданого служіння справі Церкви і народу.
Мирослав Гуменний,
Львів
