За муки нашого народу,
За всіх,, що впали за свободу,
По горах трупів, ріках крови,
За віру до Христа любови,
За море сліз з ніжних очей,
Вмираючих з голоду сиріт дітей.
Тюремних грат холодні мури,
Наповнені народом вщерть,
За їх жорстокії тортури,
За мільйонів муки й смерть,
Зійшли, Правителю всесвіта,
На нашу землю благодать.
Моливсь так в Римі у святому морі,
На Ватиканському Соборі,
Наш Блаженніший Ієрарх,
Борець і мученик за віру,
Каторжник тюрем і Сибіру,
Кардинал Йосиф — Патріярх.
Молився так Святець прилюдно
Перед владиками всесвіту
За нашу Церкву в катакомбах,
Народу нашого просвіту,
За їх страждання і руїну,
За нарід свій — за Україну!
Пів свого віку, гіркої долі
Терпів зневаги за нас усіх,
В каторгах, тюрмах і на волі
Від ворогів і від своїх
Та ніс свій хрест аж до загину,
За нарід свій — за Україну.
І вислухав Господь благання
Свого страдального Слуги,
Що терпів муки за свій нарід,
Дідів і прадідів гріхи.
на Чорнобильській руїні
Зіслав свободу Україні.
Романюк Т. Р.
