В статті пані М. Рудницької, поміщеній в 20 ч. газети «Українське Життя» в Чікаґо від дня 3, грудня 1972 р. під наголовком «Безпідставні обвинувачення і підленькі наклепи» є кілька дійсно безпідставних закидів на адресу Видавничої Комісії Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦеркви, яка являється видавцем книжки авторства пані М. Рудницької п.н. «Невидимі Стигмати». Пані М. Рудницька пише: «Згідно з волею Верховного Архиєпископа видавці доручили друкарні знищити перший аркуш книжки і замість сконфіскованого вступного слова авторки – дали від себе передмову. Все це зроблено нишком і секретно передо мною. Безперечна річ, що видавець може дати своє вступне слово, але беззастережним і безсумнівним правом автора є його вступне слово»…
Відповідаємо: Ми – члени Видавничої Комісії, своїм рішенням дали доручення директорові друкарні «Логос» у Мюнхені, де друкувалась книжка, усунути вступне слово п. М. Рудницької, а на те місце вставити текст передмови за підписом Видавничої Комісії. Це наше рішення мало такі підстави і мотиви:
1. Пані М. Рудницька в листуванні з Видавничою Комісією ніколи не висувала своєї особи як кандидатки на автора вступного слова. Також Видавнича Комісія не брала пані М. Рудницької під увагу в цій ролі.
2. Зате Видавнича Комісія запропонувала була пані М. Рудницькій кількох кандидатів, до одного з яких вона мала звернутися з проханням від себе і від Вид. Комісії написати вступ до її книжки. Мова була про такий вступ, який мав би кинути історичне тло, на якому виросла постать Митрополита Кир Йосифа на рідних землях, на якому стали б зрозумілими 17 років московської каторги, ув’язнення Москвою Української Католицької Ієрархії, ліквідація УКЦеркви, звільнення з каторги, та поява Його у Римі в ореолі Ісповідника Віри.
Під розвагу були подані такі кандидати на авторів вступного слова: ВПрeосв. Максим Германюк з Вінніпегу, Преосв. Платон Корниляк з Мюнхену, Преосв. Андрій Сапеляк з Аргентини, Преосв. Іван Прашко з Австралії, о. др. Іван Гриньох з Мюнхену і проф. др. Микола Чубатий з Америки.
В листі до Вид. Комісії від дати 23 листопада 1967 р. п. М. Рудницька писала: «Насамперед треба висондувати опінію Верховного Архиєпископа, як щодо доцільности вступу взагалі, так і щодо особи автора. Без його відома й апробації нічого в справі цієї публікації не слід робити… А в листі Авторки до Вид. Комісії від дати б. червня 1968 р, читаємо: «На основі уповноваження і за згодою Риму /під «Римом» треба розуміти нашого Верховного Архиєпископа, або його секретаря о. др. Івана Хому. Примітка Вид. Комісії/, я просила тутешнього Екзарха Кир Платона Корниляка написати вступне слово. Такий вибір найдогідніший з різних причин…» «Прошу Видавничу Комісію прийняти цей вибір до відома.» Але не зважаючи на таку свою письмову заяву пані М. Рудницька написала вступне слово сама.
3. Користаючись повновластю від Видавничої Комісії слідкувати за працею в друкарні над згаданою книжкою – пані М. Рудницька доручила директорові друкарні Логос надрукувати її вступне слово, наклонюючи його держати цей факт якнайдовше в секреті перед Вид. Комісією.
4. Видавнича Комісія довідалася про цей факт щойно тоді, коли надрукована книжка опинилася вже в німецькій переплетні. Тоді щойно Вид. Комісія доручила директорові друкарні забрати з переплетні перший аркуш книжки, викинути з нього цілий вступ пані Рудницької і на те місце вискладати і вмістити передмову, що має назву «Від Видавця» та підписана Видавничого Комісією.
5. За цим нашим рішенням промовляли такі міркування:
а/ Не було вже часу на шукання доріг виходу з положення, в яке пані М. Рудницька підступно впровадила Видавничу Комісію.
б/ Пропоновані евентуальні автори вступу могли в цій прикрій ситуації відмовитись або відтягатися.
в/ Інша операція в цій справі могла коштувати безліч часу, якого вже й так шість років пройшло від започаткування праць над книжкою, а найважніше, що
г/ Видавнича Комісія цілком втратила довір’я до льояльности пані М. Рудницької, яка свідомо написала свій вступ без відома Вид. Комісії і Верховного Архиєпископа. Нормальний зв’язок її з Видавничою Комісією був зірваний.
6. У своїх листах до Видавничої Комісії пані М. Рудницька нераз підкреслювала, що в справах книжки «Невидимі Стигмати», а навіть в справі ілюстраційного матеріялу до неї вона стоятиме постійно у зв’язку з Верховним Архиєпископом. В листі від 17 квітня, 1968 р. Авторка писала: «Я не маю права нічого змінювати, що прочитано і апробовано в Римі. Прошу зрозуміти винятковість ситуації. Міродатною для мене є опінія не видавця і його рецензентів, а опінія протагоніста праці. Так зрештою, майже завжди водиться, коли автор пише про живу, видатну постать, про живу історичну особистість.»
А в листі від 6. червня, 1968 р. до Вид. Комісії пані М. Рудницька писала якнайвиразніше: «Запевняю урочисто Видавничу Комісію, що не роблю й не робитиму нічого без порозуміння з Римом. В книжці не буде ні одного рядка, що не був би перед друком прочитаний і апробований у Римі.»
Ми – члени Видавничої Комісії, виконали свої зобов’язання супроти Авторки своєчасно і льояльно. Запропонований нею авторський гонорар у висоті 2,450.00 амер. долярів ми виплатили їй ще в квітні 1969 року коли книжка не була ще у продажі, що вона сама підтвердила в листах. Крім цього ми переслали їй 300.00 амер. долярів на подорож і побут до Риму, та приділили їй 40 авторських примірників книжки.
У відповідь на наш респект, зичливість і льояльність пані М. Рудницька рішилась протиставити нам свою грубу невдячність і нельояйльність, та поставити Видавничу Комісію перед доконаний факт. Це тим більше дивне, що ці речі були заздалегідь обговорювані і застережені.
Ось в листі від 6. лютого 1967 р. Авторка писала нам: «Самозрозумілим правом видавця є ознайомитись зі скриптом перед відданням його до друку, я не маю наміру ухилятися від цього обов’язку.»
А проте пані М. Рудницька відхилилась від свого обов’язку в дуже прикрий спосіб, чим спричинила рішення Видавничої Комісії найти рішучий вихід з положення та забезпечити найшвидшу появу книжки «Невидимі Стигмати» без шкоди для цієї книги, що було обов’язком і правом видавця.
27 грудня,1972 року.
Члени Видавничої Комісії Крайового Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви:
о. Радник Роман Ганас
ред. Євген Зиблікевич
др. Юліян Колтун
інж. Степан Процик
інж. Іван Куземський