Хто навесні життя голубить мрії
В рожевім сні марного щастя жде.
Прокинеться колись — і не надії,
А нагу правду жизні знайде!
Бо це життя — то труд, не нагорода:
Бо нагорода є за чин, за труд.
Життя — то не побіда, не свобода:
Життя — борба! Борба свободить з пут.
Тож нести дай з Тобою хрест, мій Христе,
Щоб доступити неба нагород:
Погоду духа дай і серце чисте,
Що родиться в борбі з терпінь-скорбот.
Я на Твою у всім зданий волю.
Без жалю буду тонути в сльозах,
З Тобою хрест свій понесу без болю, —
Бо біль терплю, покинувши Твій шлях.
Іван Парніцький
Сокаль, Україна
Поділитися:
