Слава Ісусу Христу!
Шановна редакціє журналу «Патріярхат»:
Звертається до Вас Любомир Митник, студент ІІІ року Духовної семінарії Святого Духа. Вже давно хотів написати до Вас, але завжди ловив себе на думці, що це хіба завдасть Вам зайвих клопотів і забере дорогоцінний час. Тому довший час задовольнявся тим, що перечитував кожне наступне число Вашого журналу у нашій бібліотеці. Та щоразу цікаві статті, замітки, інформації так захоплювали мене, що я все ж таки вирішив мати свою власну збірку «Патріярхатів», щоб в будь-який час могти користати з них.
Найбільше захоплюючі і цінні, як для мене, є у Вашому журналі нариси і розповіді про наших (думаю, що всі вони заслуговують того чину) мучеників, ісповідників, подвижників єдности і ідеї Патріярхату Української Католицької Церкви.
Незабутніми залишаються у моїй пам’яті спомини блаженної пам’яти о. Івана Гриньоха про Патріярха Йосифа і його пророкування майбутньости нашої Церкви. На тому, як не на особистому прикладі життя і буття цих святців, повинно виховуватися нове покоління душпастирів, проповідників, монахів, богословів і мирян.
Немов Франкові «каменярі» промостили вони твердий гостинець і наше завданя полягає лише в тому тепер, щоб міцно взявшись за руки, в єдності і мирі з молитвою на устах, сміло йти цим шляхом до «правди і науки».
Тільки так ми зможемо відродити нашу Церкву, культуру і націю. Тільки тоді з нами будуть числитися як з тими, що є достойні і гідні великої жертви своїх предків. Тільки у тому е наша сила, могутність і святість.
У цьому намірі, молюся до Всевишнього, щоб поблагословив Вашу працю, Вас, Ваші Родини і увесь український нарід і там за океаном і тут, на Батьківщині.
Від усіх питомців складаю щиру подяку за Ваші благоцінні пожертви, що уможливлюють наш побут і навчання в семінарії. Нехай Господь віддячиться Вам за це у вічності, а ми обіцяємо бути достойними наступниками Христових апостолів в Україні.
Любомир Митник,
Україна 292626,
село Долобів, Львівська обл., Самбірський район.
* * *
До Редакції «Патріархату»
Вельмишановний Пане Редакторе!
Дозвольте мені погратулювати Вам за надзвичайно цікаве число «Патріярхату» за липень-серпень, з глибоко змістовними статтями на дуже актуальні теми. Такою є Ваша стаття про Ватикан, що роз’єднує УКЦеркву, стаття Дарії Кузик про 20-ліття Патріярхату УКЦеркви, Слово о. Митрата Степана Дзюбини та інші. Але на окрему увагу заслуговують статті наших земляків з України, які дуже влучно оцінюють нашу сучасну церковну дійсність. Стаття «Сон-дрімота на горі св. Юра» авторства академіка Павла Скочія прекрасно зображує цілу цю незавидну ситуацію нашої Церкви в Україні: наші вороги і т.зв. «приятелі» при допомозі своєї Церкви духовно поневолюють нас, а наш церковний провід на славній колись Святоюрській горі преспокійно спить собі…
вже зокрема треба відзначити статті Михайла Косіва, Народнього Депутата України, письменника, голови Комісії Верховної Ради з питань культури і духовности. Цей наш визначний політично-громадський діяч дуже багато часу й уваги присвячує нашим церковно-релігійним справам, слава йому за це!
Бо доля нашої Церкви вирішуватиметься не в діяспорі, але в Україні і якраз там треба багато таких людей, які б визнавалися в цих справах та ясно й правдиво інформували про це наш народ. Михайло Косів пише не тільки умом, але і серцем. Його статті — це не тільки холодна, об’єктивна аналіза науковця і дослідника нашої церковної проблематики, але і наболілий крик серця з приводу підступної й негідної політики Ватикану супроти нас, пасивности нашого проводу й міжконфесійних конфліктів у нашому народі, з чого радіють наші недруги. Дай, Боже, щоб коло його однодумців в Україні постійно зростало.
Бажаю Вам, Пане Редакторе, приємного відпочинку та вакаційного дозвілля і дальших успіхів у Вашій праці.
Євген Іванків
