Говорячи про розвиток українського православ’я в середині XVII століття, можна виокремити дві течії, дві «партії» всередині Церкви: проєвропейську Петра Могили, яка спиралася на шляхту та західноукраїнське міщанство, і промосковську Ісаї Копинського, яка спиралася на козацтво і частково на чернь у центральноукраїнських містах. Партія Могили в 1630-их перемогла, що зумовило потужний культурний розвиток України та європейську ментальність українського православ’я XVII – початку XVIII століття. Натомість Ісая Копинський встиг налаштувати своїх нечисленних, але буйних прихильників проти Петра Могили, його однодумців і Яреми Вишневецького, який допомагав митрополитові. Внаслідок цього, коли почалася доба Хмельниччини, Церква не мала жодного впливу на козаків, ба більше – сама стала жертвою цієї війни.
Повністю текст читайте у паперовій версії журналу.
