(до 80-річчя з народження)
З ім’ям Владики Івана Прашка зв’язана історія становлення і розвитку Української Католицької Церкви в Австралії. Ревний Владика поруч з плідною організаційною працею в галузях релігійній і суспільній зробив багато для піднесення релігійного духа в громаді та для скріплення громади в цілому. Саме він своєю працею з священиками й громадою довів до цього, що Папа Іван-Павло II 1982 р. підвищив Апостольський Екзархат для українців-католиків у Австралії до рівня єпархії і першим епархом-ординарієм нової єпархії свв. Петра й Павла з осідком у Мельборні іменував дотеперішнього апостольського екзарха Владику Івана Прашка.
Народився І. Прашко 1 травня 1914 р. в місті Збаражі в селянсько-міщанській сім’ї. 1934 р. почав богословські студії в Українській Богословській Академії у Львові. 1937 р. митрополит Андрей Шептицький вислав його до Риму, де 1939 р. закінчив богоословські студії в Урбаніянському університеті й цього самого року отримав священичі свячення. Пристрасне прагнення до освіти привело молодого священика до студій у Понтифікальному Орієнтальному Інституті. Тут отримав магістерський ступінь і 1944 р. докторат.
У 1944-1950 роках о. д-р І. Прашко працював в Українському Допомоговому Комітеті в Італії під проводом архиєпископа Івана Бучка й був опікуном і священиком для полонених Першої Української Дивізії «Галичина» та українських скитальців у Італії.
1950 р. архиєпископ І. Бучко вислав о. І. Прашка на душпастирську працю до Австралії, де він протягом вісьмох років виконував священичі обов’язки серед українських вірних у Мельборні, Вікторії і Тасманії. За ці роки заснував багато церковних громад, причинився до побудови одинадцятьох церков, зорганізував українські суботні школи та цілий ряд церковно-громадських товариств.
У травні 1958 р. Папа Пій XII назначив його апостольським екзархом для українців-католиків у Австралії, Новій Зеляндії та Океанії. Єпископську хіротонію довершили в Мельборні 19 жовтня 1958 р. митрополит Максим Германюк, архиєпископ Іван Бучко та єпископ Ізидор Борецький.
Праця єп. І. Прашка від самих початків була пройнята вірою у світле майбутнє свого народу, в силу правди слова та в правильне розуміння особливостей нашого сучасного етапу — виробити серед розсіяних українців уміння об’єктивно оцінювати життєві явища, мати повагу до того, що зроблено, та бути завжди здатним на подвиг.
В часі приїзду св. п. Блаженнішого Патріярха Йосифа Владика І. Прашко разом з іншими українськими католицькими єпископами брав активну участь у праці над організацією нашої Церкви та її патріяршим оформленням.
Він був учасником у чотирьох сесіях Ватиканського Собору II, 1973 р. багато причинився до найактивнішої і найуспішнішої української участи в Міжнародньому Євхаристійному Конгресі, що відбувся у Мельборні.
1983 р. відбулося урочисте відзначення 25-річчя Мельборнської єпархії свв. Петра й Павла на чолі з Владикою І. Прашком. Ці святкування стали доброю нагодою для оцінки й підсумків проробленої праці та для визначення плянів на майбутнє, що в наш нестійкий час є дуже важливе для розвитку Української Католицької Церкви й росту нашої церковної громади.
20 січня 1993 р. апостольський нунцій на Австралію, архиєпископ Франко Брамбілля повідомив Владику І. Прашка, що Папа Іван-Павло звільнив його від обов’язків правлячого епарха.
Владика Іван, до речі, вніс свою резигнацію ще в 1990 р. й у зв’язку зі станом здоров’я просив Святішого Отця Папу Івана-Павла II і Блаженнішого Патріярха Мирослава-Івана про назначення наслідника. Прощання улюбленого Владики відбулося 4 квітня 1993 р. й складалося з відслуження св. Літургії, святкового обіду та мистецької програми.
Український Австралійський тижневик «Церква і життя» присвятив цій події окреме видання з підзаголовком «Історичний Владика».
З цього приводу появився в тижневику знаменний вірш «Владиці», що його написала поетеса Зоя Когут. Вірш закінчується такими рядками:
Життя людини — лиш коротка мить.
Хоч і важка буває ця дорога…
Своє життя зуміли Ви прожить
У ревній праці для людей і Бога.
Подяка Вам, Владико дорогий,
Від Ваших вірних,і тих менше вірних…
Згадайте нас у доброті своїй
В молитвах Ваших тихих, надвечірніх.
Говорячи про успішну й багатогранну діяльність Владики І. Прашка, треба сказати, що вона є наслідком його правильного розуміння ролі одиниці в суспільстві та її діяльного проявлення у релігійній і національній праці.
Владика І. Прашко — це сіяч добрих і шляхетних ідей. Він відвертий, щирий і точний у своєму поступуванні. Віддано й пристрасно виступає за патріярхат, за чистоту нашого обряду, за бережливе ставлення до наших релігійних ідеалів, до наших святих релігійно-національних понять. Він твердо стоїть за активну віру, що помітна в кожному чіткому слові, пройнятому якнайсильнішим почуттям та тверезою мислю творити добро, ширити вірність Христовому знаменню, будувати кращий світ, вільний від фальшу, безідейности та безвартісного світогляду.
Вшановуючи нашого дорогого Владику, відзначаючи його заслуги перед Українською Церквою і українським народом в розсіянні й на батьківщині, ми від щирого серця бажаємо йому міцного здоров’я й багато-багато літ творчої праці на службу Богові й Україні.
