Ісус Христос, даючи святому Апостолові Петрові пастирську власть, сказав до нього: «Якщо любиш мене — паси мої вівці!» (Йо. 21, 16), тобто працюй для вірних, які відкуплені моєю кров’ю.
Ці Христові слова відносяться і до всіх єпископів і, оскільки з Божої волі я став вашим єпископом, то вважаю, що і від мене. Христос цього домагається і вважає, що з любови до Нього щиро працюватиму для вас і з вами.
Христос для мене є всім — Вітцем і Братом. Йому завдячую все, і тому я покірно схилив свою голову перед Його святою волею, бо гасло на моєму владичому гербі: «Нехай буде воля Твоя!». І від цієї хвилини між мною і вами, дорогі Браття і Сестри, повинен створитися якнайтісніший зв’язок для спільної праці, скріплюваний рукою самого Христа. Від цієї хвилини з наказу Христа маю бути не тільки вашим братом, але й вашим пастирем і вітцем. З любови до Христа вже тільки для вас маю жити і працювати, все присвятити, а як потрібно буде, то і життя своє віддати.
За цей відповідальний і нелегкий уряд заношу сьогодні молитву подяки Всевишньому, який 36 років тому покликав мене до свого служіння у монашому послузі. З почуттям глибокої шани і вдячности згадую сьогодні своїх учителів, наставників і настоятелів: Архимандрита Никанора, Архимандрита Юрія та Архиєрея Василя Величковського, який уділив мені понад чверть віку тому ієрейські свячення.
Приношу щиру і глибоку подяку Архиєреєві, який протягом чверти віку очолював діяльність нашої Церкви в катакомбних умовах, Містоблюстителеві покійного Патріярха Йосифа, а після його смерти — Блаженнішого Патріярха Мирослава-Івана на рідних землях — преосвященнішому Володимиру, який у тих тривожних, грізних і жорстоких часах уділив мені архиєрейські свячення і вручив єпископський жезл, а Папа Іван-Павло Другий це затвердив.
Хочу також скласти щиру подяку нашому Патріярхові Мирославові-Іванові кардиналові Любачівському і Владикам-учасникам Синоду нашої Помісної Церкви за їх рішення доручити мені цей великий і відповідальний уряд.
Рівно ж хочу привітати та висловити глибоку вдячність присутньому тут на нашій урочистості представникові Апостольської Столиці в Україні Папському Нунцію Архиєпископу Монсеньйору Антоніо Франко, а в його особі Вселенському Архиєрею Іванові-Павлові Папі Римському за прихильне ставлення до нашої багатостраждальної Церкви і мене особисто і за постійну увагу до проблем нашої Церкви.
А всім вам, дорогі Браття і Сестри, передаю моє найщиріше сердечне вітання і рівночасно відкриваю для вас свою батьківську любов пастиря до вірних, яка наказує мені ділити з вами добро і лихо — радіти вашими радощами і переживати з вами ваші турботи і злигодні. Я щиро бажаю, щоб ви не знали біди і горя, щоб усі ви були щасливі у цьому туземному житті, а своїм боговгодним життям заслужили вічне щастя в небі. Я бажав би обтерти сльози з очей тих, що плачуть, потішити засмучених, оздоровити хворих, навернути тих, що відпали від правдивої віри, вказати добру дорогу заблуканим, напоїти спраглих, нагодувати голодних, особливо тих, хто спраглий духовної поживи, визволити тих, що попали в полон гріха, бо всі ми з вами відкуплені дорогоцінною кров’ю нашого Спасителя — Ісуса Христа, тому всі ви дуже дорогі моєму серцю. Моїм щирим бажанням є, щоб між українцями, що належать до різних конфесій, запанував мир, злагода і Божа любов і щоб врешті-решт усі українці-християни прийшли до згоди і об’єдналися в одній Вселенській Церкві, як того бажали і для чого все своє життя працювали великі мужі нашої Церкви — Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький та Ісповідник Віри Патріярх Йосиф Сліпий так, як заповідав нам сам наш Спаситель: «Щоб усі були одно».
Сьогодні, мої дорогі Браття і Сестри, я хотів би звернути увагу на деякі найбільш актуальні, на мій погляд, сучасні проблеми нашого туземного життя, які, з одного боку, мають суспільне, всенародне значення, а з другого боку — тісно пов’язані з питанням спасення наших душ.
Ісус Христос, прийшовши на світ, не тільки прийняв на себе людське тіло, але разом з ним взяв на себе і благодаті дочасного життя і біль та терпіння людей і ділив їх з ними все своє туземне життя. Тому прекрасно знав і розумів людей не лише як Бог, але і як чоловік. І, виконуючи своє місійне післанництво, Ісус Христос дуже часто приділяв увагу дочасним, побутовим проблемам: оздоровляв хворих, годував голодних, потішав терплячих. Першим Його чудом було перетворення води у вино в Кані Галилейській. Чудо зумовлене суто земними клопотами — не вистачило вина, щоб почастував весільних гостей. І Ісус Христос виручає заклопотаних господарів.
Тому, попри виключно духовні справи, питання нашого повсякденного життя повинні бути постійно в полі зору нашої уваги. І то тим більше, що вони так чи інакше зв’язані зі спасінням наших душ. Я маю на увазі турботу про здоров’я моральне і фізичне, про матеріяльний достаток.
Ще в стародавньому Римі говорили: «В здоровому тілі — здоровий дух». Тому дбаймо про моральне здоров’я. Фізичне і моральне здоров’я тісно взаємозв’язані. Неморальність підкопує і нищить здоров’я. Нечистота, пияцтво, наркоманія — страшне фізичне самогубство не лише тих, що ведуть невідповідне життя, але і їх нащадків. Пияцтво руйнує родинне життя. У п’яниць значно частіше, ніж у інших, народжуються діти з різними фізичними й психічними вадами. Згубні наслідки пияцтва спостерігаються часом у 3-4-му, а то й у 10-му поколіннях. То ж, дорогі Браття і Сестри, якщо любимо себе й своїх дітей, свій народ — жиймо морально. Дбаймо про наше здоров’я, про здоров’я наших дітей — вони майбутнє нашого народу і нашої держави. Під впливом алькоголю людина стає більш схильна до гріха, до злочину. Тому закликаю тих, хто марнує своє майно і здоров’я на горілці — покиньте її. Закладаймо радше по селах і містах Братства тверезости.
Шановні батьки! Бережіть невинність своїх дітей, охороняйте їх від згіршення. Будьте для них зразком побожного християнського життя. Вчіть дітей не тільки словами, а й добрим прикладом.
Дорогі юнаки і дівчата! Цінуйте невинність і чистоту понад усе. Від вашої моральної поведінки у великій мірі залежить ваша доля вже на цьому світі і ваше вічне щастя в небі. Не забувайте, що поширення чуми XX століття — СНІДу — зв’язане, передовсім, з моральною розпущеністю. Бережіться гріха нечистоти! Уникайте нагоди до гріха. Вистерігайтеся товариства людей, що можуть вас звести на манівці.
Звертаюся також до тих, що збираються вступити у подружній стан: починайте нове життя з Богом, жийте згідно з Його заповідями, а Бог поблагословить ваші добрі наміри.
Хочу звернути увагу усіх вас на одну особливо тривожну ситуацію. За статистичними даними на території нашої єпархії смертність більша від народжуваности. При такому стані народ приречений на поступове вимирання, на загибель. Не виключено, що однією з причин такого стану може бути страшний гріх вбивства ще не народжених дітей — аборт. У цьому випадку слід пам’ятати, що свідоме навмисне вбивство ще не народженої дитини — це один з чотирьох гріхів, які кличуть про пімсту до неба.
Декілька слів про наше матеріяльне становище. Немає потреби підкреслювати, що воно дуже важке. Але не забуваймо того, що близько сотні років тому великий наш земляк Іван Франко писав: «Праця єдина з недолі нас вирве» і закликав; «Нумо, до праці, брати!». Не чекаймо, що хтось нам щось зробить. Мусимо самі бути ковалями своєї долі. Наша земля щедра і багата, чекає наших працьовитих рук. Народ наш працьовитий і,як хоче — вміє працювати. Треба лише вміло об’єднати наші зусилля. При жертвенній праці з Божою поміччю виберемось з кризи і займемо належне нам місце у «народів вольних колі». Не забуваймо лише ні на мить, що в єдності сила народу, і щиро молім Господа: «Боже, нам єдність подай».
Ще хочу зложити щиру подяку вам усім за те, що прибули на це спільне наше свято. Хай вас Бог благословить!
