Травень
Зорі дрімають на оксамитнім килимі
В урочистій тиші неба краси,
Місяць пестить розквітлі китиці,
Що сіють аромати весни.
Вітер колишеться на ніжній зелені
Й шепоче казки зоряні.
Шепіт його блукає між листям
І розсіває сни золоті.
Помалу будиться ранок…
Сонце, забагривши обрій,
Виграває мельодію весни
І будить життя, повне надій.
Пташки починають ранню симфонію,
Що грається золотом соняшних струн.
Конвалії дзвонять свою мельодію,
Що з леготом вітру несеться вгору.
І пелюстками стелиться у стіп Марії,
Цариці неба й землі,
Звідки сяє світло безсмертне,
Спливають ласки святі.
Прийми, Маріє наші молитви,
Прийми китиці квіток.
Веди стежками за дороговказом,
Який поставив вічний Христос.
1994 Ольга Гриньків
Рідна мова
Рідна мова — спів пташиний,
Рідна мова — сміх дитини.
Рідна мова — колискова,
Рідна мова — серця мова!
Запах квітів, шум колосся,
Стиглих трав різноголосся.
Рідна мова — од молитва,
І в потребі — поле битви.
Рідна мова журавлина,
Безліч мов — вона єдина.
Хто ж тебе не знає, мово,
Бур’янами глушить слово!
Рідну мову гріх не знати,
А ще важчий — забувати!
Душі струни — в рідній мові,
Як дзвіночки писанкові.
Рідна мова — це надія,
Розум наш і наша мрія.
В рідній мові сподівання
Й найніжніші почування!
Рідна мова — берегиня,
Міць держави і твердиня!
Теодора Савчинська
м. Стрий
На Воскресінні
Біжать струмками кольори
Від джерела пречистої снаги,
Від сутности життя нового,
Що воскресає з пороху земного.
Тут є космічна безконечність,
В овалі символічний світ:
Зоря — росинка і сердечність,
У краплях тут любови слід.
Добро тут колосками проростає,
Й красується у квітах дивний сад.
Геометричність — обереги має
Бо писанка — то Воскресіння знак!
Писанкове порання
На світлій зорі Великого Дня
На сонячнім вітрі світання,
У променях неба і в хмарах без дна
Бринить писанкове порання.
Збудилися трави, ожили ліси,
Воскресло життя барвінкове,
А дзвони надії ту велич краси
Вплели в Воскресіння Христове!
Теодора Савчинська,
м. Стрий
