…Наскільки це є в думці Папи свідчать про це деякі далекі спогади,…
…Він мав тоді нагоду зустрінути й пізнати преподобного Митрополита Андрея ІІІептицького і зрозуміти дещо з життя, історії і стремлінь українського народу, який має тому причини бути особливо улюбленим у його серці. Тепер хотів Він це публично засвідчити, що відноситься – продовжував Його Святість – до вашого Кардинала Митрополита задля заслуг, які Церква береже мов свій скарб і що вже вписала в свою найкращу історію: терпіння, ісповідництво, героїчність, вірність, яку світлий Владика виказав за Христову віру.
Потім до вас усіх, дорогі сини розсіяні по світі, одне батьківське слово. Знаємо наскільки ви є стійкі берегти ваші традиції, ваш обряд, вашу мову, вашу культуру. Це заслуговує на особливе признання перед Церквою і світом; от чому відзначено пурпурою цього, який може вас добре репрезентувати, дальше вести по вашім шляху, освячувати й благословити.
Нашою першою думкою отже є це, щоб віддати честь вашому імені і вашій українській католицькій спільноті.
Ще є одно почуття, також глибоке і дуже живе. Чули ми щойно як Владика Кардинал згадав велику правду: «Ubi concordia, ibi victoria» (де згода, там перемога). От що ми хочемо дати вам за орієнтаційну точку: родинну зв’язь; вказати вашій спільноті на об’єднуючу ідею, ставлячи між вами центр, до якого ви всі могли б прибігати з синівським довір’ям і з братньою любов’ю.
Будьте з’єднані; любіться, віддайте вашому Кардиналові Митрополитові щиру пошану синівської і люб’язної відданости, а побачите скільки проблем упроститься і стануть плідними на надзвичайні святі діла.
А тепер ще дальше поучення, що відчувається в серці, власне на потвердження .наміру, який одушевлював Папу піднести до кардинальської пурпури Кир Йосифа Сліпого: це дати українському народові надію*
«Історичне звернення Павла VІ до Українців»,
Благовісник. Рік І, кн. 2-3, 1965, стор. 59-61.
