«Верба б’є, не я б’ю,
Великдень за тиждень!»
Нехай сьогодні знов до Вас долине
У ті квітневі неповторні дні
Наш Великодній привіт з України
Й викличе спомин у Вашій душі!..
Колись в дитинстві біленькі хатини
Немов всміхались вікнами до нас,
Призьби і смужки із жовтої глини
Мов відзначали той святковий час…
Я нагадаю Вам Неділю Квітну, —
Велике свято у нашім селі!
Земляків наших усмішку привітну…
Усі йшли в церкву — старі і малі.
Стіни церковці навіть не вміщали
Усіх прибулих у цей день людей,
Деякі скромно надворі стояли
Біля широко відкритих дверей.
Коли моління нарешті кінчались,
Всім роздавали свячену лозу.
Коли згадаю всі ті ритуали,
Ніяк не можу стримати сльозу.
Люди легенько взаємно вдаряли
Себе лозою й казали слова,
Якими свято майбутнє вітали —
День Воскресіння Ісуса Христа.
Я в цьому вірші, як мотто, поставив
Далеких предків святкові слова
Про незабутнє свято величаве,
Пам’ять про нього буде вік жива!..
29 березня 1984 р.
