Ти є, ти існуєш, людино, живеш.
Від небуття до буття прийшла ти
І труднощі життя несеш,
Бо ти живеш.
І кожен член твойого тіла
Має призначення якесь.
Коли частина захворіє,
Терпить організм увесь,
Бо ти живеш.
Часом, здається, дрібниця така,
Але з дрібниць складається життя,
А сума тих дрібниць усіх —
Це є твій вік.
Це довгий шлях, яким ти йдеш,
У життєву мандрівку йдучи,
І зі собою все береш,
Що здається тобі необхідне,
Бо ти живеш.
Та не збираєш дрантя ти,
Бо воно безвартісний тягар.
Тебе манить незбагненна краса,
Йдеш до перемоги здобуття —
Це ціль життя.
Та не забувай про речі важні:
Без віри — ти билина на скелі вгорі,
Де сушить сонце й вітри
Й бракує води.
Без надії — ти наче човен без весла
На розбурханих хвилях Дніпра,
Бо без неї нема сил до боротьби
Проходити тернисті шляхи,
Щоб дійти до мети.
Ще є любов — найкраща з чеснот,
Яку дарує з неба Господь,
І як з любов’ю у серці живеш,
Напевно до мети дійдеш
І любов знайдеш.
Ольга Гриньків
