Західне Поділля (Тернопіль, Хмельницький та Кам’янецьПодільський) – це особлива земля з багатою історично-культурною спадщиною. Ще наприкінці XI століття на території сучасної Тернопільщини виникли удільні князівства – Теребовлянське та Шумське, які пізніше об’єдналися і увійшли до Галицько-Волинського. Донині зосталися тут численні сліди давніх поселень (близько 300 давньоруських городищ), а також пізніші пам’ятки архітектури і побуту, які свідчать про строкатість населення східних земель Галичини, адже тут – стародавні православні, католицькі та єврейські святині, замки, цвинтарі…
Не менш багата Тернопільщина й на дібра духовні. Почаїв і Зарваниця впродовж століть залишаються одними з найважливіших відпустових центрів, які щоденно приймають численні гурти паломників.
Історія Церкви на подільських землях до ХХ століття вплетена в історію Львівської єпархії. Зважаючи на те, що остання приєдналася до Унії щойно 1700 року, відлік приналежності вірних Тернопільщини та Брацлавщини до Вселенської Церкви починається теж від цієї дати. Майже сто років потому, в 1793му, внаслідок поділу Речі Посполитої землі, що лежали на схід від Збруча (Хмельниччина, Кам’янець-Подільський), опинилися під владою Російської імперії, через що єпархія втратила частину вірних і маєтності (сьогодні на цих територіях відновлюється діяльність нашої Церкви, за останні кілька років на Хмельниччині звели тридцять два храми УГКЦ).
У міжвоєнний період за сприяння митрополита Андрея Шептицького на Тернопільщину прибули отці-редемптористи, студити, сестри-служебниці, сестри згромадження Пресвятої Родини та святого Йосифа. Релігійна діяльність набула тут неабиякого розвитку, та невдовзі Друга світова війна і більшовицька окупація призупинили його. Але тільки призупинили… Активна підпільна діяльність греко-католиків Поділля увінчалася подією 17 липня 1988 року, коли в селі Зарваниця Теребовлянського району на честь 1000-ліття хрещення Русі-України владика Павло Василик у співслужінні з отцями Миколою і Григорієм Сімкайлами, Іваном і Тарасом Сеньковими в присутності кількох тисяч вірних УГКЦ з Тернопільщини, Львівщини, Івано-Франківщини і Закарпаття очолив відкрите богослужіння для греко-католиків. Нині Зарваниця є «місцем зустрічі нашої Церкви», адже щорічна Всеукраїнська проща збирає близько мільйона вірних з усіх куточків світу. Не кажучи вже про паломників, які прибувають до чудотворного образа впродовж цілого року.
Самостійна історія Тернопільської єпархії, виокремленої з архиєпархії Львівської, почалася 17 жовтня 1993 року, в день інтронізації владики Михаїла Сабриги, ЧНІ, першого архиєрея новоствореної адміністративної одиниці УГКЦ.
У 2000-му для того, аби сумістити межі єпархій з межами областей, згідно з рішенням Синоду єпископів УГКЦ, Тернопільщину поділили на дві єпархії: Тернопільсько-Зборівську і Бучацьку (осідок у Чорткові). Згодом, 29 вересня 2003 року, юрисдикція єпархії поширилася на місто Хмельницький та райони Хмельницької області. Відтоді вона охоплює північну частину Тернопільської області та цілу Хмельницьку.
22 грудня 2011 року утворили Тернопільську митрополію УГКЦ, яка об’єднує Тернопільсько-Зборівську архиєпархію і Бучацьку єпархію. Нині Тернопільсько-Зборівську архиєпархію, що налічує майже півмільйона вірних, очолює владика Василій Семенюк.
Ще в 1978 році з благословення блаженної пам’яті митрополита Володимира Стернюка утворилася і формується та утверджується й далі духовна семінарія ім. Патріарха Йосифа Сліпого. На території архиєпархії діють численні чернечі та молодіжні спільноти, харитативні організації. Слово Боже шириться через різні церковні ЗМІ, і все це завдяки свідомим, побожним подолянам, котрі становлять найбільше добро цієї єпархії та Церкви загалом.
