Кілька слів про автора запропонованої пропозиції видавництва.
Автор, Ласло Пушкаш — угорець греко-католицького віроісповідання.
Народився на Закарпатті. Він же випускник, а згодом викладач на Львівському Інституті Прикладного та Декоративного Мистецтва. Тепер живе у Будапешті.
Є добрим знавцем та виконавцем іконописного мистецтва.
Мас вагомий досвід у праці видавництва. Піддаємо його пропозицію «Міжепархіяльного видавництва» під обговорення зацікавлених.
Редакція
Відомий в літературі як Карпатський регіон, наш греко-католицький простір складається з більшого числа історично споріднених єпархій, які лежать на терені п’яти країн. Певне співробітництво, взаємовпливи спостерігаються тут і в минулих століттях (напр., в сфері підготовки священиків, нашої діяльности (василіяни), церковного книговидання та мистецтва (іконопис), але не можна говорити про свідомо організоване, основане на єдиній концепції постійне співробітництво, хоча б і з причини взаємної ізольованости в тих часах.
Тісніше співробітництво і як одна з його доцільних форм спільна видавнича діяльність — стає можливим і реально здійснимим внаслідок сьогоднішніх можливостей та політичних змін.
Неоднорідні національно, поділені державними кордонами (які, надіємось, стануть «прозорими»), єпархії греко-католицького регіону в своїй основі зародилися в більш-менш подібних умовах, посувалися та йдуть до одної мети — Благовіст є єдиним та неподільним.
І в нашому випадку було би доцільним та логічним як в аспекті духовному, так в аспекті матеріяльному скоординувати зусилля, які розпорошується і через це менш ефективні — в сфері видавничої діяльности це здається безсумнівним. Для спільних дій у цій сфері достатньою основою була би обрядова ідентичність та подібна ситуація єпархій. Очевидно, при цьому треба би з всією увагою віднестися і до природніх відмінностей єпархій, які склалися історично.
В ідеальному випадку продукцію пропонованого видавництва (у відповідних мовних мутаціях) можна би розповсюджувати в перспективі на терені Перемишльської, Пряшівської, Гайдудорогської єпархій, єпархій України, Румунії, Крижевської єпархії, а також греко-католицьких єпархій на Заході, беручи до уваги і те, що видавництва такого характеру наразі діють в основному лише там.
Видання, типові для церковних видавництв:
- Святе Письмо, літургічні видання, молитовники,
- Теологічні серії для підготовки молодих та «підвищення кваліфікації» старших священиків, а також і відповідного кола світських,
- Джерельні праці (отці Церкви, історія Церкви та т.п., в тому числі і мало — чи взагалі не доступні високоякісні твори католицьких, але і православних та протестантських авторів).
Богословський журнал як форум для досліджень богословів регіону,
- Катехитична література для дітей, молодих, дорослих, старших,
- Кольорові альбоми по церковному мистецтву, архітектурі, фотоальбоми, дрібні різнотипні видання (від календарів до поштових карток).
Пропоноване видавництво, як міжепархіяльне, в перспективі публікувало би книги в мовних мутаціях та тиражах згідно запитів окремих єпархій (видання з великим тиражем відчутно дешевші, особливо кольоровий друк). І тематично, і вартостево рівень видань був би вищий через широке коло потенційних авторів та більшими можливостями вибору літератури для видання чи перевидання.
В редакційний комітет кожна із зацікавлених єпархій могла би делегувати кілька осіб, які спільно уклали б видавничий плян на кілька років, збираючись час від часу в епархіяльних центрах по черзі.
Друк, особливо кольоровий, наразі можна би здійснювати в Угорщині в зв’язку з достатньо високим друкарським рівнем і друкарськими цінами, нижчими від західньо-европейських чи американських, транспортні кошти також були би незначні.
Тут можна зауважити, що положення з церковними виданнями в Угорщині на даний час мають вартість моделі для регіону, оскільки загальні процеси , слід чекати, пройдуть в регіоні подібно. В Угорщині — через брак координаційного форуму, який міг би об’єднати зусилля, через домінації льокальних групових інтересів терен діяльности церковних видавництв заповнює велике число дрібних починань кількох невеликих видавництв, які існували вже і попередньо чи розпочали видавничу діяльність недавно. І навіть вартісна література зникає в хаосі пропонованої продукції, тим більше, що щораз частіше, навіть видавці вартісної літератури захоплюються прибутком (в одній ціні стоять на полицях, для прикладу, «Легіони Ісуса» чи «Слова Отців» з книгами про окультизм чи ворожіння.
Кроки в напрямку створення спільного для регіону видавництва можна би зробити і виданням кількох таких книг, які вже вийшли на одній з мов регіону, але були би корисні для всього регіону. Альтернативою може бути і узгодження перших кроків з одним з вже існуючих видавництв, наприклад, з видавництвом Василіян в Торонто. На початку можна би домовитися з одним-двома сусідніми єпархіями і коло учасників розширювати поступово. Здійснення пропозиції не перешкоджало би роботі вже існуючих місцевих редакцій, епархіяльних газет тощо. Навпаки, вони могли би прийняти відповідну участь в роботі плянованого видавництва, а, може, і самі би скористали з появи ширших контактів.
У випадку, якщо пропозиція не буде вважатися передчасною чи взагалі нездійсненною, буде розроблена детальна пропозиція-проєкт відповідно до вибраного профілю діяльности пропонованого видавництва для подальшого обговорення та узгодження. Буде потрібним і більше детальне вивчення досвіду видавництва пропонованого типу.
Ще кілька зауваг: видавництво повинно бути «нон профіт» — неприбуткове. У випадку згоди з принципом пропозиції повинна бути розроблена і пропозиція про форму її діяльности (фундація з правом видавництва, спільне підприємство тощо), про матеріяльні умови її діяльности. Кошти перших видань могли би забезпечити спонсори, фундації, відповідні державні установи і в міру можливостей і самі єпархії. При фаховій організації збуту кошти наступних видань вже могли би покриватися реалізацією попередніх видань. Розповсюдження видань, яке на даному етапі є особливо проблематичною сферою в регіоні, крім існуючих структур по реалізації книжкової продукції могло би базуватися і на церковних общинах, а також на підписці.
На закінчення: спільна видавнича діяльність нашого греко-католицького регіону при безперечному духовному попиті, при очевидній матеріяльній вигоді — могла би стати ще одним наочним знаком — символом нашої єдности в Вірі.
Ласло Пушкаш, Будапешт
