«… кличуть — кру-кру-кру, в чужині умру…»
У довгім ряді журавлинім
у вирій безмежний та вічний
Тебе бачу, Юрку, вже нині
й свічу Тобі теж довгу свічку.
Нехай і моя ще палає,
хоч скромна, та щира, зі серця,
в дорогу Тобі цю безкраю,
де дух Твій на вічність вже сперся…
Від юности ще, колись в хаті
Ти славив Творця Твоїм співом,
бо Ти в таланти був багатий
та в чисті, обильні засіви.
Вони мов дзвонили усюди
у праці, в суспільстві, в родині;
і кожен талант Твій всі люди
цінили та цінять ще нині.
Бо чини Твої незабутні —
для рідних дітей і дружини,
для хворих чи вбогих у скрутні
й цілій дорогій Україні.
Тому лети, Юрку, спокійно
у крузі-шнурку журавлинім —
з чужої землі, та відмінно —
з синами всіма України!
Всі труди Твої та всі чини,
всі жертви, всі сльози і рани —
усіх у боях і кайданах —
здобули державу нам нині.
Бог вислухав наші благання,
позволив нам волю здобути
й Тобі дав цю ласку останню —
ще дома з ріднею побути…
Лети, любий Юрку, у вічність —
славити Отця за всі дари
і успіхи тут героїчні
та вічне життя вже без хмари!
Шерне, 14 серпня 1992 р.
Михайло Качалуба
* Помер 10.8.1992 р.
