Це звернення о. Петра Зеленюха, що є парохом церкви Успіння Божої Матері у Яворові, Львівської области, передруковано з газети «За Вільну Україну» за 30 січня 1993 р. Порушене питання заслуговує на увагу, і варто, щоб наші читачі запізнались.
Редакція
Слава Ісусу Христу!
Українське католицьке духовенство у всі часи було зі своїм народом, особливо тоді, коли цей народ терпів гніт численних поневолювачів. По сибірських неволях, по ворожих тюрмах і таборах, по психіятричних лікарнях-в’язницях українські священики, самі незламні духом, наповнювали серця людей вірою в Божу ласку й справедливість, кріпили надломлений дух, вселяли надію на свободу і краще життя. Служителі Української Католицької Церкви на ділі доводили, що гідні бути справжніми пастирями рідного народу, і не раз сповняли слова святого Євангелія від Йоана: «Добрий пастир життя своє за овець покладе» (10, 11).
З поміччю і ласкою Божою наш народ домігся свободи й незалежности, почав розбудовувати власну державність. Але на початках завжди тяжко. А тим більше, коли неукріплену державу всіляко намагаються обібрати зажерливі сусіди, а немало власних невдячних дітей України більше думають за особисті корисливі інтереси. Так сталося, що ввесь тягар нужди й нестатків, викликаних цим історичним моментом, перекладено на плечі простого народу. Багато людей, особливо пенсіонери, каліки, сироти, багатодітні живуть взагалі поза межею бідности. Та, незважаючи на все, саме простий трудовий народ відновлює зруйновані й возводить нові церкви, офірує на національно-патріотичні, культурно-просвітницькі й милосердні цілі.
Тому ми, греко-католицькі священики, в цей тяжкий час мусимо ще більше бути з власним народом, аби своїм посильним чином помогти здолати труднощі. Отож, хочу закликати всіх служителів престолу в ім’я Божої справедливости й віри в національну державу відмовитися від платні парафіян за похорон і хрещення. Сказано бо до апостолів у святому Євангелії від Матея: «Даром прийняли, даром давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші» (10, 9-10).
На жаль, є окремі священики, які навіть дозволяють собі назвати людині ціну за ту чи іншу ритуальну послугу. Хоча й священик — плотська людина і мусить утримувати свою сім’ю, але корисливість ніколи його не прикрасить. Так само, як не личить виставляти тацу під час відправлення хресних доріг, сповіді, останнього цілування при помершім, при освяченні фігури чи приміщення. Не робить честі Греко-католицькій Церкві, коли окремі її священнослужителі під личиною паломництва організовують торговельні поїздки до Польщі. Це навіть кидає тінь на всю українську націю.
Шановні всечесні отці, нашим обов’язком перед Всевишнім є по можливості подати й матеріяльну допомогу тим з нашої пастви, хто її найбільше потребує. Хай постійною буде наша опіка над сиротами, вдовами, каліками, престарілими, немічними й нужденними. Неустанна і щира молитва до Господа Бога й Пречистої Діви Марії допоможе нашому народові здолати всі труднощі, перетривати матеріяльну скруту й дочекатися кращої, світлої долі. Слава Ісусу Христу.
