Всесвітлішому Духовенству, Преподобному Монашеству
і всім боголюбивим вірним Української Греко-католицької Церкви
і всьому Українському Народові
мир у Господі і наше архиєрейське благословення
«Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня на тобі возсіяла»
(Ірмос 9-ої пісні утрені Пасхи)
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
І
У Світлий Празник Воскресення Христового у всіх наших храмах торжественно виголошується Пролог Євангелія св. Івана Богослова: «В началі було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога» (Ів. 1, 1-2). Це «в началі» грецьке єн архі, перекликується з першим словом Святого Письма, староєврейським берешіт, як читаємо на початку Книги Буття: «В началі сотворив Бог небо і землю» (Бт. 1, 1). А св. Іван, вказуючи на ролю Предвічного Слова в дії сотворення світу, продовжує: «Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що постало» (Ів. 1, 3). Не припадково, але з богословським розмислом наша Церква стрічає Воскреслого, вказуючи на «начало». З одної сторони, глядимо на початок світу, на коріння нашого існування на землі, на першого Адама і на його упадок. З другої, бачимо Христа Воскреслого — новий початок, нове сотворення, Нового Адама, який відкриває нам райські двері для співіснування з Богом навіки.
Перші появи Христа пов’язані із світлом: «На світання першого дня тижня прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу. І ось великий зчинився землетрус — ангел бо Господній зійшов з неба, приступив, відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був неначе блискавка, а одежа, як сніг, біла» (Мт. 28, 3). Коли на Таворській горі Божественний Учитель переобразився перед своїми учнями і показався у своїй славі, значить, об’явив їм Воскреслого, то «обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17, 2). А св. Іван Богослов, роздумуючи про Воскреслого Господа, пояснює: «В ньому було життя, і життя було світло людям. І світло у тьмі світить, і тьма його не обняла» (Ів. 1, 4-5). На іншому місці знову ж читаємо: «Я світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Ів. 8, 12). Це Світло, яке в Христі Воскреслому об’явилось людям, в дійсності є вічне, несотворене Світло від Світла, Споконвічне Слово, Божий Син, який став одним із нас, жив на землі, навчав, страждав, помер на хресті… і воскрес!
II
Коли ми знову цього року стрічаємо з радістю Світлий Празник Воскресення Христового, треба нам замислитись над тим, що це Світло для нас означає, яке Воно має відношення до нашого життя. Як ми розуміємо заклик Пасхальної Утрені: «Очистьмо почуття і побачимо Христа, неприступним світлом воскресення сяючого» (Канон Пасхи, Пісня 1). Чи ми справді беремо собі до серця слова Божественного Учителя, коли Він нам говорить: «Нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони, побачивши ваші добрі діла, прославляли Отця вашого, що на небесах» (Мт. 4, 15).
Ми в тропарі Пасхи співаємо: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». Отже, Воскресення — це перемога життя над смертю, добра над злом, любови над ненавистю, світла над темрявою. І коли ця перемога Христа є повна, остаточна і вічна, вона на землі проявляється і здійснюється постепенно, в часі і просторі. Кожне покоління стає учасниками пасхальної перемоги в даному історичному моменті, кожна людина вглиблюється з року в рік у великому пасхальному таїнстві.
Подумаймо про недавнє минуле нашої Церкви і нашого народу. Після довгих років переслідування і підпільного існування Українська Греко-католицька Церква віджила і відновлює свою діяльність на рідних землях. Це правдива перемога Воскреслого, перемога Світла над темрявою! З другої сторони, усі, що трудимось для добра нашої Церкви, чи це батьки, які є першими і найважнішими учителями віри, чи це священики і монахи, монахині, катехити, добрі і чесні робітники та професіоналісти, як і ми, Ваші Архиєреї-Душпастирі, усі розуміємо, скільки ще праці й труду потрібно, щоб дійсно Світло Христового Євангелія просвічувалось скрізь на наших землях і в нашому житті. Христова перемога була й є остаточною. Питання тільки, хто бажає бути по стороні Переможця, а хто ні? Із розкладом Радянського Союзу з його безбожною ідеологією постала нова незалежна Українська Держава. Чи вона вдержиться і буде розвиватись на християнських началах, залежатиме саме від нас, що віримо в Світле Христове Воскресіння, від нас, християн. І тут варто призадуматись, над чим треба нам ще в цьому році і в майбутньому потрудитись.
У першій мірі нехай кожний і кожна з нас бере відповідальність перед Богом, Церквою за свою щоденну працю. Це основне для нашої розбудови і закріплення як Церкви, так і Держави. Ми, християни, покликані бути світилами чесної і відданої праці, свідомі, що це «Бог сотворив небо і землю» і усе справді є Його власністю, не нашою чи навіть народу. Рільник нехай пам’ятає, що він у всьому залежить від Бога. Так поступали наші предки, які любили свою землю, яку звали Матір’ю. Наш селянин завжди шанував свою землю, а плід, що з неї дістав, шанував молитвою: «Хліб наш насущний дай нам днесь». Чим би я не займався, старатимусь так працювати, щоб можна було кожного вечора стати безсоромно на молитві перед Богом і подякувати Йому за пройдений день. У всьому пам’ятаймо Слова Божого Євангелія: «Хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. А хто правду чинить — іде до світла, щоб виявились діла його, сподіяні бо вони в Бозі» (Ів З, 20-21).
Поруч із чесною працею ми покликані свідчити здоровим моральним життям. На заваді стоять різні пороки, багато з них спричинені минулою системою, яких треба поступово викорінити із нашого суспільства: корупцію, крадіжі, шахрайство, хабарство, фізичні напади, алькоголізм і наркоманію, вбивства, подружню невірність. До цього нас заохочує Апостол народів, коли він пише: «Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчинки темряви й одягнімся у зброю світла» (Рим. 13, 12). А особливу увагу треба звернути на вбивства невинних ненароджених дітей, на аборти, так поширені в колишніх соціалістичних країнах. Є найгіршим гріхом, щоб віруюча жінка допустилася такого злочину, а коли греко-католик лікар чи медсестра співпрацює в такому злочині, згідно з наукою Католицької Церкви їм загрожує екскомуніка — виключення з Церкви. Заохочуємо Ієрархії інших Церков України в цьому питанні бути з нами солідарними, щоб зберегти цілі покоління дітей від голокосту передчасного похоронення по смітниках України.
Коли згадуємо інші Церкви України, треба нам замислитись над нашою спільною місією нести Світло Христового Євангелія до усіх жителів української землі. Тут найбільше на перешкоді стоять дальші міжконфесійні тертя. Нетолерантність між християнськими Церквами тільки може підривати вірогідність нашої благовісті. Положення Ієрархії Української Греко-католицької Церкви було і завжди буде тим самим — визнаємо право всіх конфесій діяти свобідно і без перешкоди на території України. Та крім цього заохочуємо усіх до дальшого екуменічного діялогу, щоб справді дух братолюбія міг у нас панувати. Особливо відчуваємо зв’язок із тими Церквами, які разом з нами походять від Володимирового Хрещення. Будемо шукати порозуміння і співпраці з усіма, які змагаються, кожний із своїх позицій, до поєднання Церкви так, як це було за Володимира Великого, в повній Євхаристійній Єдності зі всією Вселенською Церквою. При цьому завважуємо, що не можна дивитись на питання екуменізму вузькими українськими очима, а треба призадуматись над місією наших Церков у питанні єдности цілої Христової Церкви. І тут справді ми могли б стати «Світлом для світу» (Мт. 5, 14).
III
Із княжого города Львова та з Святоюрської гори наші Великодні побажання радости і миру линуть до всіх Вас, на Україні і на поселеннях, від Північної і Південної Америки до Австралії і Нової Зеляндії, від Західньої Европи до Владивостоку, до всіх, які себе вважають дітьми рідної Української Греко-католицької Церкви, і до всіх, які сьогодні вітаються переможним привітом: «Христос Воскрес». В особливий спосіб наші думки линуть ще раз до вірних греко-католиків у Боснії і Ґерцоґовині та інших країнах колишньої Югославії. Заохочуймо Уряд України, мимо економічної скрути, яка існує в нашій державі, зужити всіх своїх впливів, щоб захистити наших братів-українців на Балканах перед постійною життєвою загрозою. Ми молимось, щоб Господь Миру вже нарешті запанував у цьому зболілому краю, щоб минули скоро дні темряви й настали дні світлі й радісні.
Вітаючи Вас із празником Пасхи Христової, заохочуємо Вас ходити відважно в Світлі Воскреслого Господа, бо «коли хтось удень ходить, то не спотикається» (Ів. 11, 9). А Великдень, «Це день, що його створив Господь, возрадуємося і возвеселімся в нім» (Пс. 117, 24)! Нехай світла перемога Пасхи Христової просвічує кожному життєвий шлях. Хай Світло Воскреслого Господа перебуває завжди з усіма Вами. Амінь. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
+ Мирослав-І. Кардинал Любачівський
і Ієрархія Помісної Української Греко-католицької Церкви
Дано у Львові при Архикатедральному Соборі Святого Юра
у Празник Благовіщення Пречистої Діви Марії
25 березня/7 квітня 1993 року Божого.
