Наприкінці 1992 року, у першій половині грудня,, себто у першу річницю незалежности України, Державна національна хорова капеля України «Думка», 4 грудня у Симфонічній залі Ньюарку започаткувала своє історичне турне в США. Поза всякий сумнів це був незаперечний тріюмф історичного мішаного професійного київського хору «Думка» під особливою диригентурою Євгена Савчука з запрошеними солістами та солістками серед української діяспори.
Треба тільки шкодувати, що київська «Думка» не тріюмфувала на широких сценах, серед американської публіки. Видається мені, що під мистецьким оглядом київська «Думка» не уступає хорові «Червоної армії», який все виступав на широких американських сценах. З репертуару, який був зарепрезентований на прем’єрі у Симфонічній залі Ньюарку, виразно видно, що київський хор «Думка» на чолі з талановитим диригентом Є. Савчуком і солістами були приготовані для широкого американського слухача. На цьому місці бажається підкреслити, що на основі вислухання мистецьких виконань як хору, так і солістів, то треба сказати, що київська «Думка» мала бездоганний крам на продаж, але бракувало покупця, а це справді велика шкода.
Перша частина концерту складалась виключно з західньо-музичної клясики, за винятком першої і другої точок, якими відкривався концерт «Воскресла» до слів Олександра Олеся, композиція Євгена Савчука, себто диригента, та «Многая літа» — Бортнянського. До речі, твір «Воскресла» виконано «а капеля», себто без інструментального супроводу, при якому вичувається всі голосові тонкощі хору. В українській музичній творчості хорового мистецтва багато творів написано «а капеля». Вже виконанням першої точки програми концерту відчувалась велика культура співу, голосові можливості й сила. Виконання прозвучало молитовно-набожно, що радувало слухача, любуючись прекрасною мельодійсністю. Рідко доводилось почути таке виплекане виконання «Многая літа» Бортнянського.
Дальше слідували твори клясики західніх композиторів в оригінальних мовах: Генделя «Алилуя», Верді — хор з опери «Набукко», Арона Капелянда — «Обіцянка життя», Моцарта — квартет з першої дії, арія з опери «Дон Жуан», яку виконали: Людмила Ширіна (сопрано), Неоніля Козятинська (меццо-сопрано), Володимир Гришко (тенор) і Ігор Кушплер (баритон). Далі слідували твори Россіні — терцет з третьої дії з опери «Сивільський цирульник», який виконали: Неоніля Козятинська, Володимир Гришко і Ігор Кушплер; В. Белліні — дует з другої дії з опери «Норма», який виконали Людмила Ширіна і Неоніля Козятинська, вони також виконали дует Верді з опери «Аїда» і знову з твору Верді, дует з опери «Дон Карльос», який виконали Ігор Кушплер і Володимир Гришко і закінчено першу частину сольом Людмили Ширіної твором Россіні.
Тут себе уповні виявили як хор «Думка», так також названі солісти. їх виконання, дало запевнення для слухачів, як також для визнавців музичної культури, що цей ансамбль може виступати і конкурувати на міжнародніх сценах світу. Тут можна було почути тонкощі культури співу. Це було справді насолодою слухати дует Ігоря Кушплера і Володимира Гришка з опери «Дон Карльос» — Верді.
Перша частина концерту викликала в деяких слухачів застереження, мовляв, це було б добре для чужинецького слухача, а для нас було б краще почути хорові виконання українських народніх і сучасних пісень. Можливо в цьому є певна доза правди, але з другої сторони ми не мали б уяви про спроможність виконання українськими силами західньо-музичної клясики. Ми не раз могли мати деякі сумніви, мовляв, ми здібні тільки до гопака та «Ой, не ходи, Грицю», а тут ми мали нагоду почути, що Україна і в тяжких умовах плекала хорово-музичну культуру і під тим оглядом вона не відстає від загально світової музичної культури і безперечно може конкурувати на міжнародніх музичних фестивалях.
Другу частину концерту розпочато кантатою «Б’ють пороги», музика М. Лисенка до слів Т. Шевченка, яку виконали київська і нью-йоркська «Думки» при сольозаспівах Людмили Ширіної, Неонілі Козятинської, Володимира Гришка, Ігоря Кушплера і Леоніда Тищенка під диригентурою Є. Савчука. Другою піснею, яку виконали обидві «Думки» — «Туман хвилями налягає» з опери «Утоплена» М.Лисенка диригував диригент нью-йоркської «Думки» Василь Гречинський. В дальшому українські твори виконувала київська «Думка». Тут входили сольові виконання з опери «Богдан Хмельницький» — Данькевича, купальні пісні, арії Оксани з опери «Запорожець за Дунаєм», весільні пісні. Серед виконаних пісень виявились цікавими купальні пісні й весільні, зокрема дримба. В них хор виявив незрівняне багатство музичного таланту та народнього відчуття. Кінцевою точкою концерту було спільне виконання обох ансамблів київської та нью-йоркської «Думки» уривок з опери «Запорожець за Дунаєм» при сольовому заспіві Володимира Гришка, яке прозвучало милозвучно, могутньо і достойно. Авдиторія щедро, щедро нагороджувала виконавців довготривалими оплесками. Належить згадати, що виконавці мали дбайливий з відчуттям фортепіяновий супровід в особах Наталії Гавриленко, Юрія Ружинського і Євгенії Палій.
Київська «Думка» виступала у багатьох містах США і Канади, у більших скупченнях української діяспори, і мала нагоду своїм солов’їним співом насолоджувати любителів хорового мистецтва і при цьому також багато побачити і почути. Коротко перед своїм поворотом на Україну київська «Думка» співала Службу Божу в церкві св. Юра в Нью-Йорку при сьомій вулиці. Варто відмітити, що ця церква ще такого співу — такого виконання не чула, а зокрема вирізнялось особливо виконання «Вірую…». Це був справді найбільший подарунок київської «Думки» для української парафії св. Юра в Нью-Йорку. За що особливу подяку висловив о. парох ігумен Патрикій Пащак.
Київська «Думка» гідно і величаво відзначила річницю референдуму української незалежної держави, тріюмфуючи серед української діяспори, маємо надію і сподіваємось, що київська «Думка» також буде тріюмфувати на широких сценах музичного світу світової слави, чого їм щиро бажаємо.
