Із особливою радістю єднаюсь у релігійному обряді, за яким 27 серпня здійсниться торжественне перенесення на батьківщину тлінних останків Достойного Верховного Архиєпископа Львівського Українців, блаженної пам’яти Кардинала Йосифа Сліпого.
Ціла вселенська Церква поділяє почування Церкви візантійсько-українського обряду, дивлячись на цього непохитного оборонця віри, на цього мужа Церкви, при його поверненні на землю, яка бачила його народження.
Ми віримо, що цей слуга «вірний і мудрий» (Лк. 12, 42) перебуває у славі свого Господа, осяяний блиском Бога, за якого мужньо засвідчив своєю добротою, у тій спільноті, що упродовж довгих років була у насиллі безбожництва.
Як молодий священик і єпископ, був він для віруючих, повірених його пастирській опіці, служителем Тайн Божих. Пізніше, «в кайданах за Христа» (Фил. 1, 13), його свідчення сталось ще більш вимовне. Зі свого заслання утримував він живий вогонь апостольської сили у своїх вірних, через свою особисту жертву і через прив’язання до духовних вартостей рідної землі.
Проминуло майже вісім років, як Господь покликав його до свого Царства, тут, у Римі, в шанобливому віці 92 літ. Його Церква приготовлялась тоді до торжественного святкування Тисячоріччя Хрещення святого Володимира і всього народу Київської Руси, того спадкоємства, що його боронив він ціною найбільших жертв.
Його життя, повне самозречення, не осталось безплідним. Разом з єпископами, священиками, монахами і монахинями та переслідуваними вірними він простелив свободу сучасній Україні.
Для цього власне він з надією очікував дня, коли його діти зможуть свобідно визнавати їхню віру. Він був певний, що так станеться, бо раніш, як розпрощатись з цим світом, він заповів, щоб його тіло було віддане рідній землі, уже свобідній.
Не без особливого сенсу стається це, за неосяжними задумами Бога, у століття народження цього взірцевого Пастиря, непохитного захисника віри. Спочивай тепер у мирі, у твоїй рідній землі, в цьому Соборі святого Юра, на вічне свідчення про страждання, перенесені в ім’я Ісуса та його святої Церкви.
Молю Бога, щоб католики візантійського обряду на Україні, в дусі братньої єдности з іншими українськими християнами, взоруючись на світлому прикладі цього Пастиря, під мудрим проводом Вашої Еміненції і Ваших Співбратів в єпископстві, змогли далі блистіти світлом їхньої віри. На слідах їх тисячолітніх традицій і в повній єдності з Престолом св. Апостола Петра зможуть вони успішно стати до нових апостольських змагань у сучасному світі, щоб статись учасниками великого діла нового благовіствування Европи.
Коли ж несеться традиційна літургійна пісня-молитва «Вічная пам’ять покійному Кардиналові Йосифові Сліпому», об’єднаний у дусі з усіма, що беруть участь у перенесенні його тлінних останків, розпростягаю моє апостольське благословення на всіх учасників, віддаючи їх під материнський покров Пресвятої Богородиці, взятої на небо.
Іван-Павло II
З Ватикану, дня 15 серпня 1992 р.
