Dr. Mary Klachko
423 West 118th Street
New York, N.Y. 10027
Dear Madam,
I received your letter of June 29, 1970 and your booklet. I read both, the printed text perhaps not so completely, because I did not find anything new in it.
You suppose that the people created the patriarchates. But it is not so according to the ecclesiastical history and law. The titles of “patriarch” and “patriarcate” were created in the first centuries of our era by ecumenical councils. It is true that the Russian patriarcate did not begin with an ecumenical decision, only in 1589 came out the title. But in Russia nobody thought to divide the ecclesiastical body, keeping the unity as defined by the Princes of Velikia, і Malia, і bielikia Rosii. There is none historical base for special titles to be given to the dioceses of Kiew and Halych.
Ukraine is not a traditional term, also in political history. The name appeared in the days of Mazeppa. But it disappeared soon. Ruthenians in Austria-Hungary took it in the last decades of the nineteenth century, but nobody out of limited circles gave attention to it. Your ancestors had a national name “Rusini”, that the Occidental authors translated correctly in “Rutheni”.
Political excitement will damage your catholic community, as it did already. I wish your hierarchy would understand it and give more attention to the progress of the religious life. That is the only important affair.
Respectfully yours in Christ,
Переклад:
Дорога Пані,
Я одержав Вашого листа від 29 червня, 1970, і Вашу книжечку. Я прочитав обидвоє — друкований текст не так може комплектно, бо в ньому я не знайшов нічого нового.
Ви думаєте,що це народ створив патріярхати. Однак згідно з церковною історією і /канонічним/ правом це не так. Титули «патріарх» і «патріархат» були встановлені у перших віках нашої ери вселейськими coборами. Правдою є, що російський патріярхат не постав в наслідок рішення вселенського собору, лише 1589 року появився це титул. Але в Росії ніхто не думав ділити церковного тіла, вдержуючи єдність, як вона була визначена князями Великої і Малої і Білої Росії /підкреслення в оригіналі/. Немає жадної історичної бази для того, щоби єпархіям Києва і Галича давати якісь особливі титули.
Україна не є традиційним терміном також у політичній історії. Ця назва появилась за часів Мазепи. Але вона скоро заникла. Рутенці в Австро-Угорщині приняли її в останніх десятиліттях 19-го століття, але ніхто поза малими кругами /людей/ не приділював цьому уваги. Ваші предки мали національне ім’я «русини»,що його західні автори переклали правильно як «рутени».
Політичне стимулювання пошкодить Вашій католицькій спільноті, що властиво вже сталося. Я бажав би, щоби Ваша Ієрархія зрозуміла це і присвятила більше уваги розвиткові релігійного життя. Це є одиноко важлива справа.
З пошаною до Вас у Христі, Евген Кардинал Тіссеран.
* * * * * * * * * * *
His Excellency
The Most Reverend Stephen J. Kocisko, D.D.
Archbishop of Munhall
54 Riverview Avenue
Pittsburgh, Pa. 15214
U.S.A.
Your Excellency:
In pursuance of the letter of this S. Congregation, dated November 28, 1969, in which I acknowledged receipt of the letter dated the 4th of the same month, sent by Your Excellency and the two suffragan Bishops of Passaic and Parma. I am writing to inform you that His Eminence, the Secretary of State, shares the opinion of this 3. Congregation that a reassuring reply is to be given.
Should it ever result that a Kievan-Galician Ukrainian, Patriarchate be erected, which, on the other hand, is up to this moment a mere proposal, it would not bring with it any change in the juridical status of the Ruthenian Hierarchy of the United States, which with the recent erection of an Ecclesiastical Province of its own, has thus received a new confirmation of its independence from the Ukrainian Rite and of its direct dependence upon the Holy See.
With sentiments of highest esteem and every best wish,
I am
Yours sincerely in Christy
Maximilian Card, de Furstenberg Prefect
Переклад:
До Його Ексцеленції
Високопреосвященнішого Владики
Степана Й. Коціска, доктора Богословії,
Архиєпископа Мунгольського
Ріверв’ю Авеню
Пітсбург, Па., 15214- ЗСА
Ваша Ексцеленціє:
Згідно з листом цеї Св. Конґреґації від 28 листопада 1969 року, в якому є ствердження одержання листа від 4-ого цього ж місяця, що його вислали Ви, Ексцеленціє і два владики-суфраґани з Пасейку і Парми, я бажаю повідомити, що Його Еміненція, Секретар Стану /роз. кардинал Вільйо, прм. перекл./ також заступає погляд цеї Конґреґації, що Вам тре ба дати заспокоюючу відповідь.
Якщо б коли-небудь сталось таке, що створено Київсько-Галицький Український Патріярхат, що з другого боку до цього часу є лише пропозицією, то це не потягне за собою жадних змін у юрисдикційному статусі Рутенської Ієрархії в ЗСА, беручи під увагу, що зі створенням окремої Церковної Провінції, цим було стверджено її незалежність від Українського Обряду, а безпосередню залежність від Курії.
З висловом найвищої поваги і найкращими побажаннями Ваш в Христі
Максиміліян Кардинал де Фюрстенберґ, Префект
Офіційне число документу 388/69
* * * * * * * * * * * * * * * * *
Намагання деяких кругів Мунгольської /Пітсбурґської/ Церковної Провінції запевнити їхню неприналежність до Українського Патріярхату знайшли свій вислів у створенні нібито організації, що має за ціль поглиблювати розкол внутрі Українсько-візантійського обряду, тобто ширити ворожнечу між мирянами цього обряду. Ця псевдо-організація прийняла назву: «Комітет для Етнічного Визволення в ЗСА». Цей Комітет звернувся в повищій справі до Папи Павла VI з проханням допомогти їм у їхньому ділі скермованому на розбиття внутрі Католицької Церкви. Подаємо точний переклад цього письма на українську мову:
Святіший Отче!
Ми, американці Візантійсько-католицького обряду, парафіяни Мунгольської Архидієцезії в Пенсильванії, Па, ЗСА, уклінно предкладаємо документальну заяву з якої є очевидним, що ми ідентифікуємо себе з «Американсько-Візантійським Католицьким Обрядом».
Сильна українська етнічна група з успіхом впливає на Рим в тій цілі, щоб Святіший Отець проголосив Патріярхом Кардинала Сліпого. Якщо Кардинал Сліпий стане Патріярхом, наш нарід, після всякої правдоподібности буде наражений на експлоатацію під нумеричним та фінансовим оглядом та буде підпорядкований під владу та юрисдикцію Українського Патріярха. Це може статись, якщо не буде закріплена офіційна назва: «Американсько-візантійський католицький обряд».
Ми також молитовно благаємо, щоби з нашої ідентичности був усунений термін Рутенський, що зараз вживається в Мунгольській Архидієцезії в Пенсильванії. Рутенський – в нашому розумінні є вислів рівнозначний з «український». Рутенський – це є термін вжитий в цілі втихомириння.
Наші провідники не визнають цієї загрози, а якщо і є свідомі правдивого стану то вони неспроможні реагувати затіям етнічної групи. Тому, ми, миряни, звертаємось до Вашої Святости з проханням взяти цю, справу до уваги та почати вірогідну документацію.
Ваша Святосте! Ми не користувались Східньою Конґреґацією в цій справі тому, що вона є упереджена до нашої справи. Наш сумний досвід доказує, що вони /Архиєпископ М. Бріні/ не додержує слова.
Ви, Ваша Святосте, одинокий є в силі дати нам СПРАВЕДЛИВІСТЬ, МИР ТА ВІРУ.
На Ваш авторитет ми надіємось,
Комітет для Етнічного Визволення
* * * * * * * * * * * * * *
Голова станової організації священиків – Товариства Св. Андрея в Америці – о. Володимир Андрушків ініціював відзначення дня Помісности Української Католицької Церкви серед духовенства, Наша Управа вислала йому з цієї нагоди листа. Стосовні документи подаємо у відписах.
С.І.Х.
Дня 20 вересня, 1970.
Всечесніший і Дорогий Отче!
Наближається день 4. жовтня 1970 – перша річниця Четвертого Архиєпископського Синоду Владик Української Католицької Церкви і з цієї світлої нагоди звертаюся до Вашої Всечесности, як голова станової організації священиків Товариства Святого Андрея в Америці з просьбою відсвяткувати «Цей день єгоже сотвори Господь» в особливий спосіб відправивши Св. Літургію в духовій сполуці зі страдальною Церквою України і Її вірними у всіх поселеннях вільного світу та єдности з нашими Владиками, з Первоієрархом Української Католицької Церкви Блаженнішим Верховним Архиєпископом Йосифом Сліпим в наміренні скорого завершення Української Католицької Церкви Патріярхатом.
Ваша Всечесносте, прошу ласкаво вплинути, щоби «Цей День» відбувся по деканатах, спільно з кондеканальними отцями, а як це не буде можливим,то в рямцях своєї парафії з відповідною проповіддю.
Дуже прошу повідомити мене про Ваш успіх «Дня», а це не лише для рекорду Товариства Св. Андрея, але й для священичої солідарности та нашої єдности. Подаю до відома Вашої Всечесности, що 28 травня: і 28 липня цього року відбулися з’їзди священиків нашої митрополії в цілі обновлення станового Товариства Св. Андрея, де порушено актуальні справи, як справу літургійної одности в наших єпархіях, як рівно ж переведення в життя постанов Синоду Українського Єпископату в трьох Єпархіях Америки.
Вашій Всечесності відданий в Христі Господі о. Володимир Андрушків.
Ню Йорк, дня 6 жовтня, 1970.
* * * * * * * * * * * * * * * * * *
До Товариства Св. Андрея
на руки Голови Всч. о. Володимира Андрушкова Коговз, Н.Й.
Всечесніший Отче!
З радістю вітаємо оснування Товариства Св. Андрея і пересилаємо щирі побажання скорого і сильного росту.
Ми надіємося, що Ваше Товариство зуміє гідно захищати Ваші станові інтереси. Рівночасно очікуємо, що Товариство Св. Андрея причиниться передовсім до обнови й витворення зрозуміння серед свого членства для його виїмково відвічальної ролі в хвилині «бути чи не бути» нашої Української Католицької Церкви.
Вам, Всечесніші Отці, не грозять ні Сибір ні Колима, ні тортури в казематах КҐВ, і мирянство очікує від Вас мужньої постави в змаганні за належні права нашої Церкви – за переведення в життя постанов Синоду Єпископів Української Католицької Церкви від дня 4 жовтня 1969 року, про помірність Української Католицької Церкви і завершення: її Патріярхатом.
Нехай Ваша однозгідність натхне наших Єпископів запалом і відвагою постояти за наші права і захистити власні Синодальні рішення.
З християнським привітом,
др. Зиновій Ґіль, голова
інж. Ірена Колтонюк, секретар
