Навіть не подумав, що прийдеться замість привітального, з поздоровленням, листа з нагоди ім’янин, дня св. Ольги, писати посмертну згадку про унікальну, дорогу й милу жінку — пані Ольгу Пеленську. Це справді болюче. На останнього мого листа з великодніми поздоровленнями пані Ольга вже не відгукнулась, а це не було в її стилі. Важка недуга не дала можливости відгукнутись. Не було такого випадку, щоб пані Ольга будь-коли і будь-кому не відповіла на листа. Її листи все були сповнені актуальними інформаціями, дотепом і гумором — дбайливо написані. Покійна до своїх листів не вносила своїх особистих проблем, а напевно вона їх мала. Це також її особлива ціха, яка підкреслювала її особистість.
Покійна Ольга відійшла у Божі засвіти у матріяршому віці, на 91 році життя, 26 червня 1992 р. у Мюнхені. На своєму довгому, але нелегкому житті покійна пройшла різні етапи. Ольга Пеленська прийшла на Божий світ 7 вересня 1901 р,. у містечку Комарно — Західня Україна, в родині Сенютовичів. Вона ж була одною із студенток Українського Тайного Університету у Львові. Вже в той час була відома як суспільно-громадська діячка. Прикмета, яку засвоїла собі покійна Ольга ще з юнацьких-студентських років — працювати для громади — українського народу, не покидала її до останніх днів її життя. Слід підкреслити, що Ольга Пеленська належала до унікальних жінок в українській громаді у Мюнхені і взагалі. Покійна Ольга не займалась політикою у партійному розумінні, хоч у ньому добре орієнтувалась, але вона була душею церковного і суспільно-громадського життя, багатотрудива людина, справжня українська патріотка. Вона була людиною діла і праці. Покійна була для всіх привітна, усміхнена і все була готова по своїй спроможності, а дуже часто навіть понад її спроможність, потребуючим помогти.
Покійна була одружена за дипльомованого інженера-хеміка Дем’яна Пеленського, який був також людиною благородної вдачі. На жаль, Господь не нагородив їх потомством, але вони цю дбайливість, любов і запопадливість віддавали для молоді в загальному, а зокрема пластової і студентської. Покійна Ольга держалась засади — гість в хату, Господь в хату. Тому хата Пеленських все була повна гостей. Так було ще за життя покійного інж. Дем’яна Пеленського, який передчасно помер, і так було і після. Хата Ольги все була заповнена родинною теплотою і щирою гостинністю. Мабуть, за ввесь час не було таких українських свят, щоб у Пані Ольги не було гостей, і це не обмежувалось тільки до кількох, але все було людно. Автор цих рядків мав щастя бути гостем ще у панства Пеленських. У їх колі людина не почувалась чужою, а просто як член родини.
Здається, що в українській громаді Мюнхену немає людини, яка б не знала пані Ольги Пеленської. Її доброта, любов, щиросердечність не мали меж. Про неї можна сказати, що вона була людиною, яка не мала ворогів. В неї не було злоби, заздрости, вона до всіх підходила добросердечно й щиро.
Пані Ольга відома з своєї також відданої праці в Об’єднанні Українських Жінок у різних ділянках та на різних постах і щаблях. За її віддану працю і добросердечність українська громада Мюнхену влаштувала окремий вечір з нагоди її 85-ліття, з нагоди якого підкреслено її непересічні заслуги для добра української громади. Пластова молодь нагородила пані Ольгу грамотою «Пластова Мама».
Покійна Ольга записувала свою книгу життя добрими ділами, які є визначальними у потойбічному житті. До речі, покійна Ольга була глибоко релігійною і жила прикладним християнським життям. Вона стала перед престолом Всевишнього з книгою свого життя, заповненою добрими ділами, які вона від ранніх — юних років до кінця свого життя безперебійно чинила. Хай світла пам’ять про неї надовго залишиться між нами, а холодна — чужа земля стане їй легкою.
Вічна їй пам’ять!
М. Галів
