Занесім наші щиро-подячні молитви до Всевишнього Господа Бога і Пречистої Богородиці, Матері Божої, за всі щедрі ласки, які спаcли на нашу батьківщину-Україну і страждущий український нарід, що можемо сьогодні, уперше по довгих століттях неволі, у вільній своїй хаті відкрито згадати у наших молитвах усіх тих відомих, а ще більше невідомих героїв України, що впали в нерівному бою за її волю. Згадаймо їх у наших молитвах у цей час Зелених свят, себто свята Зшестя Святого Духа, у якому окремо підкреслюємо Третю Особу Божу — Святого Духа, Триєдиного і неподільного Господа Бога і зараз же після неділі, у понеділок, святкуємо Святу Трійцю, що є одним з найбільших свят у році.
Так склалось, що в ці величні Зелені свята Христової Церкви український нарід відзначав, згадував пам’ять і заносив подячні молитви до Всевишнього Господа Бога і Матері Божої за тих, що впали у змаганнях за волю України. Їхня геройська смерть немов народжувала нових і нових борців-героїв за волю свого народу, за волю і свободу своєї Церкви, за волю України.
Згадаймо їх пам’ять, зокрема у наш час, час воскресаючої України, час ставання українського народу з довговікової неволі до вільного, незалежного й нового, оновленого життя. Вони віддали своє життя для того, щоб ми жили вільними, а Божа Заповідь нам підказує, що немає більшої любови, коли хтось віддає своє життя за друзів своїх!
І скільки їх, що склали своє життя на жертівник українського народу, не зчислити… Напевно знаємо, що кожний нарід має своїх героїв, які складали і ще будуть складати своє життя за волю своєї батьківщини, але здається нам, що український нарід, який довгі, довгі століття проживав у неволі, це число осіб, що віддали своє життя за волю батьківщини, є чи не найбільше. їх могили густо розкинені не тільки по всій широкій Україні, але й далеко поза її межами, на далекому Сибірі, підбігунових полях, тайгах і тундрах азійського світу та майже по цілому світі. У більшості ці могили зрівняні з землею.
Згадаймо воїнів-героїв княжих часів, одчайдушних героїв Козаччини, героїв періоду Українських Визвольних Змагань у 1918 році, Українських Січових Стрільців, Української Галицької Армії і продовження найновіших визвольних змагань Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії і кінчаючи останнім акордом боротьби, це українські дисиденти. Це справді неохопний собор людських душ, що віддали своє життя за волю України. Це всі ті, що з повною свідомістю впали у бою за українську правду, за волю України.
Але ж в ці Зелені Свята, коли ми згадуємо наших героїв, занесім наші подячні молитви і згадаймо мільйони тих жертв, що загинули у наслідок комуністично-більшовицького терору, у наслідок організованого голоду у роках 1932 і 1933, тих, що були замордовані у Вінниці, Биківні, Львові, Дрогобичі, Самборі, Івано-Франківську й багатьох інших місцях України і поза нею. І до цього довгого вінка наших героїв і жертв дочислім видимі і ще не видимі жертви найстрашнішого монстра — трагедію Чорнобиля.
Українська земля насичена кров’ю своїх героїв. В тій незаперечній дійсності ми себе постійно потішали й утверджували нашу віру незаперечною істиною — народ, що має таких численних героїв, які віддали своє життя на жертівник за волю народу, ніколи не загине. Цей народ, як згоряючий фенікс, буде з попелу відроджуватись до все нового життя. Чи не раз наша віра захитувалась в це твердження, а навіть у Божі правди і в Божу справедливість, бо процес нашого змагання до незалежности, до волі, до воскресіння тривав довгі, довгі не тільки роки і десятиліття, але сотні, сотні років. Здавалось, що наші сили повністю вичерпувались — маліли і зникали, а ворога-диявола, антихриста — зростали.
У цій, здавалось би, захмареній і безнадійній ситуації у нас була незаперечна сильна віра у Божу всемогучість, у Божу справедливість, знаючи незаперечну істину, що без Бога нічого не може статись. Ми довго, довго і безперебійно молились до Всевишнього Господа Бога і Матері Божої за долю і волю українського народу. Господь Бог і Пречиста Діва Марія вислухали наших щирих молитов та прийняли жертви наших незчисленних героїв і чудесним, незбагненим способом послали нашому багатостраждальному народові незалежність і волю, щоб він міг свобідно прославляти Всевишнього Триєдиного Господа Бога і Матір Божу у своїй хаті і на своїй вільній землі.
Це уперше, після довгих, довгих століть неволі, цього 1992 року український народ зможе свобідно і відкрито у це свято героїв — Зелені свята, згадати світлу пам’ять і занести за спокій душ щиро-подячні молитви за всіх українських героїв, що склали свої голови за волю України. На їх могилах, де тільки буде можливо, виростуть хрести, що будуть знаком побіди над дияволом, а нам будуть пригадувати їх пам’ять, що вони віддали своє життя за краще майбутнє українського народу. Хай світла пам’ять про них іде з роду в рід.
Господи Боже наш і Пречиста Богородице Діво, вислухайте наших подячних молитов — прийміть душі наших героїв до своїх небесних хоромів та нагородіть їх своїми небесними ласками, бо ж вони з любови життя віддали за друзів своїх — за свій нарід.
М. Г.
