У суботу 28 вересня 1991 року, Його Блаженство Мирослав-Іван взяв участь у службах з нагоди перезахоронення Михайла Сороки, колишнього політв’язня, який помер у червні 1971 року в Мордовії, в Сибіру, після 34 років радянських тюрем і концтаборів. Сорока був членом виконавчого комітету Організації Українських Націоналістів і вперше був заарештований польськими властями у 1937 році. З того часу він лише кілька місяців перебував на свободі.
Одним із таких моментів свободи було 14 листопада 1939 року, коли Сорока одружився з Катрусею Зарицькою. Через чотири місяці після їх одруження вони обоє були заарештовані радянським НКВД (попередником КҐБ) і вже ніколи більше не бачилися. Зарицька народила в тюрмі сина. Кількома роками пізніше вона була заарештована знову і померла поза Львовом у 1982 році. За життя їй не дозволялося повернутися до Львова, але після смерти вона була похована у родинному склепі на Личаківському кладовищі. Могила Сороки позначена лише номером «К—7». На службі були присутні близько 2,000 осіб. З поминальною промовою виступив отець доктор Іван Дацько. Сороку та його дружину поховали на Личаківському кладовищі разом у новому склепі.
